До змісту

Під час Кошутової війни, тобто угорської революції 1848 року, багато закарпатців ішло добровольцями до революційного війська. З наших земляків прославилися тоді в боях Андрій Андейкович, Федір Дудинський та силач Лавришин.

Одного разу Кошут поїхав у Дебрецен, де була штаб-квартира повстанців. Поїхав з тої нагоди, що там відбувалася детронізація Габсбургів.

І от під час огляду війська Кошут звернув увагу на високого, плечистого чоловіка, просто-таки богатирської вроди.

— Хто ти і звідки, чоловіче? — запитав Кошут.

— Михайло Бачинський, із Ужгорода,— відповів богатир.— А прийшов повоювати за людську правду.

Пізніше Кошутові не раз доводилося чути про славні бойові заслуги Бачинського. Перед усім військом було зачитано наказ, що піхотинець Михайло Бачинський отримав звання поручика і переходить у розпорядження правителя для особливих доручень.

Звісно, що таку подію не можна було не відсвяткувати. Бачинський влаштував вечір, куди запросив усіх своїх побратимів.

І раз лише на вечір без усякого запрошення увірвався один гусар—відомий хвалько і причепа Почав висміювати піхотинців. Але встав силач Бачинський і пропонує хвалькові:

— А сядь-но лише на свою конину, і я подивлюся, чи ти справді виглядаєш на гусара.

Той сів, Бачинський підійшов до коня і підняв того разом із гусаром.

— Ось яка тобі ціна! — покепкував Бачинський.— Хіба ти разом із твоєю шкапою вартий піхотинця?

Хвалько був зганьблений і під сміх друзів Бачинського чимдуж погнав геть свого коня.

А про силу Михайла Бачинського ще довго говорили і чудувалися з неї.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда