До змісту

На ужоцькій Верховині є село Ставне, оточене багатьма вершками. Один із вершків зветься Ріх. Старі люди переказують, що жила раз у селі жона на ймення Петричкова. Вона держала кози.

На Великдень усі люди пішли до церкви, а вона зосталася з однорічною дитиною.

Козам не було чого дати їсти, то випустила їх, аби шукали собі дещо. Кози не зосталися на дворі, а просто пішли на гору Ріх.

Петричкова пішла з дитинкою за ними. Наздогнала їх на самім вершку. Там увиділа широку пивницю, наповнену бочками золота й срібла.

Зайшла, поклала дитину на землю й набрала повну хустку грошей. Винесла гроші в ліс, висипала на купку й побігла ще по гроші. Вдруге повелося їй зробити те саме. Коли вернулася втретє, то вже двері пивниці були замкнені, а дитина лишилася в пивниці. Петричкова так настрашилася, що заніміла.

Пішла вона до купи грошей, а там знайшла тільки попіл. Побігла додому і йойкаючи показувала на гору Ріх.

Привела людей до дверей пивниці, та ніхто не міг дверей створити.

Порадилися люди, найняли службу. Дванадцять попів вийшло на місце й служили службу, та не допомогло. Пробували допомагати й ворожки, та й те не було нічого варте.

Раз десь коло Самбора знайшовся розумний чоловік, котрий порадив, аби пішли до тої пивниці знов на Великдень. Як тоді зайде Петричкова й не буде дивитись на гроші, а тільки на дитину, то знайде її знову.

Так і сталося. Петричкова поправді знайшла там свою дитину. Нічого на ній не змінилося, тільки одним роком була старша.

Пивниця ще й тепер стоїть, але грошей в ній од того часу ніхто не видів.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда