До змісту

У Довгому є красне, широке поле між рікою Боржавою й горбком Желізарським. Нині воно зветься Лемацьким.

Давно це поле не мало своєї окремої назви, дістало її лем від того часу, відколи тут сталася велика подія.

Розійшлася вістка між русинами, що Ракоці рушив із Польщі, аби визволити народ наш і руську віру від папістів, і всі русини мають йому допомагати.

Спочатку ця чутка розійшлася між лемаками. Лемаки лишили хижі, жінок, дітей, щоб вибороти собі волю. Взяли коси, мотики, сокири, ціпи й рушили до Марамороша, щоб там зійтися з військами Ракоці.

Але цісарські генерали дізналися про це. Лемаки з Бережської жупи дійшли лише до Довгого. Там на полі коло села стався перший бій між куруцами й лабанцями, межи русинами й цісарем.

Ой, потоком текла там кровця! Дуже много русинів упало, пролляло кров. Вояки цісаря були добре озброєні, а наші русини мали дух, а не мали зброї.

І відтоді це поле зветься Лемацьким.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда