До змісту

Село Новоселиця лежить на схід від Королева над Тисою, що на вісім кілометрів під горою Фразинул, коло румунського кордону.

Село має стару дерев’яну церкву. Люди оповідають, що колись опришок Пинтя затяв до іконостаса тієї церкви своєю сокирою. Сокира зосталася в іконостасі. Ця сокира щороку виходить з іконостаса, а коли зовсім вийде, тоді й Пинтя має воскреснути.

Коли прийшли татари, всі мешканці села сховалися в лісах, лиш один чоловік, котрий не встиг утекти, сховався до дуплавої липи, яка росла коло церкви. Татари пограбували церкву, обклали її коноплями й підпалили. Чоловік дуже напудився і мимоволі закричав. Татари, перелякані, повтікали, а чоловік скоро загасив вогонь. Ще й тепер видко на церкві сліди пожежі. Видно і вирубані якісь слова й числа. Кажуть, що то імена й числа татарські.

Серед села є яма. Тут колись копали руду або вугля. Є ще тут один великий рів. Люди кажуть, що татари сховали до цього рову дзвін, який щоразу опівночі дзвонить.

Від села на схід є гора Кобила. Від заходу цієї гори — полянка, на котрій є Пинтєва криниця. Коло криниці − велика кам’яна плита. На ній вирізані якісь слова. Говориться, що ці слова вирізав Пинтя.

Вище від криниці є Пинтєва пивниця. У ній колись перебував Пинтя. До пивниці заходили залізною брамою. На середині пивниці є камінний стіл, на цім столі перед світовою війною вівчарі знайшли одну свічку.

На вершку гори Кобила суть сплетені три буки. Їх сплів Пинтя. З цього місця Пинтя стріляв на Хустський замок.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда