До змісту

У той далекий час, коли татари та турки нападали на мирні оселі, тут-там виростали замки для оборони від ворога. Саме для цього був збудований Севлюський замок, який ще називали Канков.

Про нього збереглася така легенда.

Святий Стефан, король мадярів, подарував околицю теперішнього Виноградова своїй дружині — Гізелі. Вона за походженням була німкеня і запросила сюди сасів. Як тільки однокровці Гізели з’явилися в Карпатах, почали одразу засаджувати груні виноградом. Земля тут виявилася дуже урожайною, і нові господарі швидко розбагатіли, Саме вони й спорудили собі замок під Чорною горою та поставили в ньому вартове військо. Святий Стефан як побачив, що саси геть-геть розгаздувалися і почали нахабніти, зібрав військо і вигнав їх із замка. Частина прийшлих оселилася там, де нині є село Сасово, а частина подалася на схід, де тепер є село Крива. Але й тут сасів часто непокоїв опришок Пинтя, і вони змушені були покинути це місце. Помандрували до Хуста та до Вишкова.

Севлюський замок став маєтком угорських королів, а подарували його сім’ї Перені.

Перені побудував каплицю та покликав до замка окремішнього попа. Говорять, що Перені раз пішов на війну проти турків, а в замку залишив жінку й попа. Піп думав, що пан ніколи не повернеться з війни, вигнав жінку із замка і загарбав цілий маєток. Коли Перені вернувся, відібрав від попа свій маєток, а в боротьбі за замок піп загинув.

Минав час, настали мирніші часи. Замки вже не були потрібні. Зруйнувався і Канков. Нині тільки його стіни височать на горі. Коли проїжджаєте через Севлюш, нині Виноградів, подивіться на них, згадайте, що й вони розказали нам свою легенду.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда