Закарпаття

Загальна площа краю – 12 800 кв. км. Регіон межує з 2 областями України та 4 країнами Європи. Закарпаття має 13 районів, 5 міст обласного підпорядкування, 6 міст районного підпорядкування, 19 селищ міського типу, 579 сіл. Чисельність населення станом на 01.07.2010 − 1242,7 тис. осіб, 2,7 % населення України, у тому числі: сільського – 785,1 тис. осіб, міського − 457,6 тис. осіб. Обласний центр Закарпаття − місто Ужгород. Відстань від Ужгорода до Києва: залізницею – 798 км, автошляхом − 788 км.

Обласний центр Закарпаття:

Місто Ужгород називають однією з архітектурних родзинок краю. Первісна його назва − Унгвар. Місто має 117,6 тисяч мешканців. Воно розкинулося на берегах річки Уж. Найдавніша письмова згадка про Ужгород належить арабському мандрівнику й географу Аль-Ідрісі (1154). Тутешня фортеця неодноразово згадується в угорських хроніках та історичних монографіях середніх віків. Нинішній Ужгород – індустріальний центр, де виготовляється значна частина промислової продукції Закарпаття. Місто є постійним осередком освіти, культури, науки. Тут діють два університети, п’ять вищих навчальних закладів, технікуми, професійно-технічні училища, філія науково-дослідного інституту НАН України. Функціонують краєзнавчий, художній музеї, музей народної архітектури й побуту, музично-драматичний та ляльковий театри, філармонія.

Географічний Центр континентальної Європи знаходиться неподалік села Ділове, Рахівського району. У 1887 р. тут був встановлений кам’яний стовпчик, з надписом латиною: “Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей, встановлений центр Європи. Рік 1887″.

Нині тут споруджений своєрідний музей, котрий так і назвали “Географічний центр Європи. Музей-колиба”. Колись дерев’яна колиба дійсно слугувала оселею для гуцулів-вівчарів. Василем Шорбаном, ініціатором відкриття музею-колиби, зібрано понад 2 тисячі експонатів, пов’язаних з гуцульським побутом, причому деякі з них мають значну культурну та історичну цінність.

Найвища гора України — гора Говерла. її висота-2061 м.

Найбільше гірське озеро України — Синевир. Його площа − 70 квадратних метрів, і розташоване воно на висоті 989 м. Найбільш високогірне місто України — Рахів. Його висота над рівнем моря 820 м. У цьому місті найбільший перепад висот між найнижчою (400 м) і найвищою (900 м) вулицями. Найвисокогірніша транспортна магістраль України — автошосе по Яблунецькому перевалу на висоті 931 м.

Найдовший залізничний тунель в Україні — Щербин-Сянки, що має 908 м. Найглибша лікувальна установа в Україні знаходиться в Солотвині. На глибині 300 м у соляних печерах розташовано алергологічну клініку.

Найбільший музичний інструмент в Україні — гуцульська дерев’яна трембіта, що має довжину 4м.

Найдавніша людина на території України та Центральної Європи з’явилася 1 мільйон років тому поблизу Королева, що на Виноградівщині.

У кожного краю є щось таке, чого немає ніде інде і чим можна пишатися навіть за межами своєї держави. Такою гордістю для Закарпаття є унікальні в своєму роді дерев’яні храми, збудовані народними майстрами без жодного гвіздка у специфічних архітектурних стилях, притаманних лише певній місцевості. Найбільш завершену форму оборонної споруди представляють замки XI-XVII ст. На Закарпатті відомо 12 середньовічних замків. Серед них: Ужгородський (м. Ужгород) – XI ст., нині музей; Мукачівський (м. Мукачево) -XI ст., нині музей; Невицький (с. Невицьке, Ужгородський район) – руїни, XIII-XVII ст., об’єкт туризму; Середнянський (смт Середнє, Ужгородський район) – руїни, XII-XVIII ст.

Якщо замки необхідні були для ведення війн, то для спокійного світського життя відомі феодальні родини намагалися будувати більш спокійні, але водночас грандіозні будинки-палаци. Великі розміри, розмах, розкіш в інтер’єрі внутрішніх приміщень, оригінальність та різноманітність архітектурних стилів при зовнішньому оздобленні — все це притаманно закарпатським дворянським палацам: Замок-вілла Шенборн (санаторій “Карпати”, Мукачівський район); Палац Перені (Виноградів); Палац Довгаї (Довге, Іршавський район); Палац Ракоці (Мукачево).

Джерело: журнал “Закарпаття” №2 літо/осінь 2010