На лівому березі швидкоплинної Тиси лежить село Крива, його підпирає гора Чабрин, висока і стрімка. Здається, синяви неба досягає. На одній з її скель з північної сторони видовбано невеличку печеру, яку в народі називають печерою Марії-Терезії. Про походження цієї назви мало хто знає. Проте в селі про неї живе така легенда. Давним-давно, кілька століть назад, коли Карпатський край входив до складу Австро-Угорщини, по Тисі у великій кількості сплавляли ліс до Дунайської низовини. Управляти бокорами було непросто і найважче там, де Тиса брала круті повороти. І ось на тому місці, де знаходиться печера Марії-Терезії, прямо на скелю несла свої стрімкі води Тиса. Бокораші боялись цього страшного місця. Тиса несла їх прямо на скелю. І як не спрацювати вчасно, не взяти потрібного повороту, трощились об скелю бокори, летіли легіні в Тису. Були і такі серед бокорашів, що тут гинули, живими додому не повертались.

Саме в той час (1717—1780) в Австро-Угорщині володарювала Марія-Терезія. Це була самолюбна і жорстока монархиня. Уніатське духовенство тоді вирішило, щоб не траплялись катастрофи біля сумнозвісної скелі, поставили дерев’яний бюст Марії-Терезії.

Минали роки, а Тиса свого русла не міняла. Бокори бились об скелю, гинули верховинці; а ні печера, ні дерев’яний бюст Марії-Терезії не допомагали. І лише в XIX столітті після величезної повені ріка відійшла від скелі, яку омивала роками. А печера залишилась і по сьогоднішній день як свідок жахливих трагедій бокорашів. А дерев’яного бюста Марії-Терезії не стало. І досі мешканці села Крива не знають, куди зник бюст монархині, хто викрав цю історичну пам’ятку.

Джерело: Хуст над Тисою . Бокор: Ужгород, 1992