Вернигора, Вернидуб, Ломихаща, Товчикамінь — ці образи богатирів із народних казок прийшли колись у наше дитинство, щоб зостатися з нами назавжди. А ломикамінь? Це теж ім’я, але не казкового богатиря. Так назвали рід рослин, а потім і всю родину — ломикаменеві.

Майже сто років тому, піднімаючись на Ай-Петрі — одну з мальовничих вершин Кримських гір, Леся Українка спостерегла, а потім переповіла в своїх “Уривках із листа”: від садів-виноградів, лаврів, магнолій, кипарисів, платанів дорога вела її вгору, де природу творили берези, явори, темні дуби, а далі — терни, будяки та полин. Та й вони вже зосталися внизу: навколо тільки крейда, пісок і безплідне каміння, котре задавило все живе. Гора нагадувала країну всесильної смерті… І раптом побачила вона, як:

На гострому, сірому камені блиснуло щось, наче пломінь,

Квітка велика, хороша, свіжі пелюстки розкрила,

І краплі роси самоцвітом блищали на дні.

Камінь пробила, той камінь, що все переміг,

Що задавив і могутні дуби,

І терни непокірні.

Квітку ту вченії люди зовуть Saxifraga,

Нам, поетам, годиться назвати її ломикамінь

І шанувать її більше від пишного лавра.

Пізніше і саму поезію Лесі Українки порівняють із квіткою ломикаменю, квіткою, що стала символом великої, всепереможної ніжності, що розквітла над кам’яною байдужістю часу.

Ай-Петрі — гора невисока: 1233 м над рівнем моря. Очевидно, поетеса зустріла на ній ломикамінь зрошуваний. У Карпатах ломикаменеві піднімаються в гори значно вище.

На земній кулі рід ломикаменю досить численний — близько 250 видів. З них у нашій країні відомо з вісім десятків.

Ломикамені — це одно- та багаторічні трав’янисті рослини з прикореневою розеткою оберненояйцевидних, по краях зубчастих листків, звужених до основи. Квітки правильні, мають по 5 чашолистків і пелюсток, які в одних видів — білі, в інших — жовті, ще в інших — червоні. Поширені переважно в помірній і холодній зоні північної півкулі. Багато видів росте на горах і скелях.

На території України зростає 14 видів, з яких 10 — тільки у Карпатах, переважно в альпійській і субальпійській зонах.

Насамперед назвемо ломикамінь жовто-зелений — рідкісний балкано-карпатський високогірний вид.

Ломикамінь жовто-зелений (камнеломка желто-зеленая) —

Saxifraga luteo-viridis Schott. et Kolschy

Родина: ломикаменеві — Saxifragaceae

На території нашої країни зустрічається тільки під вершиною Гнетеси в Чивчинських горах, де займає дуже маленьку ділянку південно-східного схилу. За даними 1971 року, на тамтешніх кам’янистих сипищах збереглося всього-на-всього близько сотні екземплярів ломикаменю жовто-зеленого, тож зайво нагадувати, що цінність становить буквально кожний екземпляр.

Незавидна доля й інших карпатських ломикаменів, головним чином тому, що їх надто багато викопують для пересадки в домашні квітники або ж для поповнення різноквіття кімнатних рослин. Підкреслюємо, що всі карпатські ломикамені — це мешканці альпійського чи субальпійського поясів. Щоправда, на Закарпатті (в околицях міста Мукачева та села Берегова Берегівського району) зрідка можна зустріти у світлих лісах та по тріщинах у скелях ломикамінь бульбистий (Saxifraga bulbifera L.). Та й цей вид на грані зникнення. Його ахіллесовою п’ятою є те, що він росте в легкодоступних місцях. Хоч важкодоступних місць для нинішнього підкорювача природи майже що не буває. І рослини, які ростуть високо в горах, стають досяжними не тільки для поодиноких смільчаків.

Нині всі карпатські ломикаменеві варті того, щоб говорити про їх охорону.

Ломикамінь аїзовидний (Saxifraga aizoides L.). Рослина багаторічна з висхідним, розгалуженим, густо облиствленим стеблом, до 12 см заввишки. Цвіте в червні— серпні. Квітки жовті. Росте на вогких, переважно вапнякових скелях на горі Петрос.

Ломикамінь висхідний (Saxifraga adscendes L.). Дворічна рослина з цілокраїми або трилопатевими листками, які в розетці ширші від стеблових. Стебло заввишки до 25 см, угорі розгалужене. Суцвіття волотисте. Цвіте, як і ломикамінь аїзовидний, у червні — серпні, але білим цвітом. Росте на скелях по берегах гірських річок. Його осередки — Піп Іван Мармароський, Піп Іван Чорногорський, Петрос.

Ломикамінь живучий (Saxifraga aizoon J acq). Рослина багаторічна, заввишки до 30 см, з розеткою шкірястих гострозазубрених листків і з багатоквітковим суцвіттям. Квітки розпускаються у червні — липні, білі з червоними цятками. Росте на вапнякових скелях у субальпійському та альпійському поясах: на горі Пікуй і в Чивчинських горах.

Ломикамінь зірчастий (Saxifraga stellaris L.). Багаторічник із безлистим стеблом до 20 см заввишки. Листки прикореневої розетки зубчасті, звужені до основи, іноді опушені. Суцвіття щитковидне, малоквіткове. Пелюстки віночка білі з двома жовтими цятками при основі. Цвіте у червні — серпні. Зростає на скелях біля джерел в альпійському та субальпійському поясах на горах Близниця, Говерла, Петрос, Йіп Іван Мармароський.

Ломикамінь карпатський (Saxifraga carpatica Rchb.). Багаторічна рослина заввишки до 20 см. Прикореневі й нижні стеблові листки серцевидні або нирковидні, набагато коротші за черешок, з гоструватими лопатями. Суцвіття одно-триквіткове. Цвіте у липні — серпні. Квітки білі. Росте на вогких скелях в альпійському та субальпійському поясах на горах Петрос та Піп Іван Чорногорський.

Ломикамінь моховидний (Saxifraga bryoides L.). І він належить до рослин багаторічних. Ростом не вийшов: від 1,5 до 5 см заввишки. При такому рості і листочки відповідно дрібненькі, але шорсткі, загнуті догори, з гострою щетинкою на кінцях. Пелюстки віночка жовтувато-білі, а при основі жовті та ще й з червонуватими цяточками. Ломикамінь моховидний — рослина альпійського поясу, в Карпатах зустрічається на скелях Петроса та Попа Івана Чорногорського.

Ломикамінь переломниковий (Saxifraga androsacea). Знов таки з багаторічних рослин, стебло заввишки до 12 см, листки при основі лопатковидні або ланцетні, цілокраї або з трьома чи п’ятьма зубцями вгорі, волосисті. Цвіте цей вид у травні — серпні білими квітками. В Карпатах він уподобав вогкі скелі та кам’яні розсипи в альпійському поясі (на Близниці).

Ломикамінь півзонтиковий (Saxifraga cymosa Wald et Kit.). Як і попередні види, багаторічник. Стебло до 20 см заввишки, листки при основі глибоконадрізані, з трьома-сімома зубцями. Цвіте у липні — серпні білим цвітом. Росте в альпійському поясі на скелях гори Кобила (Рахівський район Закарпатської області).

Карпатським ломикаменевим випала велика й важка доля: сіяти життя там, де світ найсуворіший, сіяти ніжність там, де без цього природа стала б байдужою. Вміють долати камінь своєю ніжністю, та чи зуміють вони подолати нашу байдужість, якщо ми не подолаємо її самі.

Живуть високо в Карпатах маленькі гірські богатирі — ломикамені, вигойдують щоліта найніжніші, найсвітліші квітки — вигойдують для майбутнього. І ми повинні порозумітися з ними, адже самі назвали їх так людяно, так любляче й довірливо.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с