Сосна кедрова європейська, як і більшість хвойних, належить до вічнозелених рослин. Однак це ще не говорить про її вічність, а лише про властивість цілорічно зберігати своє листя зеленим. І все ж якраз серед хвойних дерев найбільше уславлених довгожителів планети. Так, у 1879 році до Нью-Йорка потрапила частина стовбура секвойядендрона гігантського, окружність стовбура якого становила близько 30 м, а вік — 4840 років. Відомі своїм незвичайним довголіттям і деякі сосни. Спил на одному з екземплярів сосни остистої з Каліфорнії дозволив констатувати вік 4200 років. А в горах східної Невади на висоті 3275 м над рівнем моря знайдено ще древніший екземпляр цього дерева. Сама по собі сосна виявилась непоказною: заввишки трохи більше 5 м, окружність стовбура — 6,4 м, до того ж значна частина крони відмерла, зате прожила десь 4900 літ. Американські вчені тримають у полі зору ще 25 екземплярів сосни остистої, які ростуть на межі лісу: їм начебто не менше тисячоліття.

Європейські рослини явно поступаються рекордами довговічності. Однак і серед них є свої патріархи. Так, сосна кедрова європейська за літературними даними доживає до 700 років, а Б. М. Головній, автор книжки про рекорди рослинного світу, запевняє, що документально зафіксовано екземпляр сосни віком 1215 років[1]. На жаль, автор не подає відомостей, ні де в Європі ця сосна зростала, ні звідкіля взято такі дані. Та скільки б теоретично сосна кедрова не жила, вона належить до рідкісних рослин.

Сосна кедрова європейська (кедр европейский) —

Pinus cembra L.

Родина: соснові — Pinaceae

Загальне поширення сосни кедрової — Карпати й Альпи. Вона піднімається в гори вище від усіх хвойних дерев, у карпатських умовах — до 1550 м над рівнем моря.

В нашій країні сосна кедрова європейська росте виключно в Карпатах у гірському лісовому поясі. Частіше — в Горганах, рідше — на Чорногорі. Найпомітніші осередки цього виду на Прикарпатті: в урочищі Джурджі Надвірнянського лісокомбінату та Ясень в Осмолодському лісгоспі і на Закарпатті — в урочищі Попадя Усть-Чорнянського лісокомбінату.

Розвивається сосна кедрова повільно, дає насіння через 30 років на відкритих місцях і через 70—80 років — на закритих. Досягає у висоту 20—35 м. Близька до кедра сибірського. її темно-зелені хвоїнки зібрані по п’ять у пучку. Цвіте сосна кедрова у червні— липні, а шишки достигають восени наступного року. Шишки товсті, яйцевидні, завдовжки 5—8 см, спрямовані вгору або вбік. Насіння їстівне, охоче поїдається птахами, особливо кедрівками, які водночас сприяють розмноженню рослини. А от гризуни вщент винищують горішки, утруднюючи відтворення деревостану.

Могутня коренева система сосни кедрової здатна “промацувати” своїми відростками кожну щілину в камінні, що дозволяє їй зростати в несприятливих для інших видів умовах, протистояти сніговим лавинам, гірським вітрам навіть на скелястих ґрунтах. Невипадково її родову назву виводять із кельтського слова ріп, що означає скеля. Крім того, це рослина надзвичайно морозостійка. її поступове занепадання як виду пояснюється зміною кліматичних умов, неспроможністю вижити у боротьбі з більш пристосованими видами. Гризуни, які поїдають насіння сосни кедрової, дуже обмежують можливості її розмноження. Та найбільше все-таки завинила перед сосною кедровою, як і перед багатьма іншими рослинами, людина. Пахуча й міцна деревина сосни, яка до того ж відлякує комах, здавна була важливим об’єктом продажу-купівлі чи просто вирубування для будівництва і меблевого виробництва. Найінтенсивніше вирубували сосну кедрову в Карпатах протягом XVI—XVII століть. Її насіння, яке містить понад 60 % олії, широко використовувалося не тільки для харчових, а й для технічних потреб. З молодих гілок виробляли так званий карпатський бальзам, що застосовувався в медицині. Знищували сосну кедрову й заради живиці — терпентину, який використовувався в народній медицині для заліковування важких ран. І не тільки в людей, а й у пошкоджених дерев.

Нині сосна кедрова європейська охороняється повсюдно. Занесена до “Червоної книги СРСР” та “Червоної книги Української РСР”. Як високодекоративну рослину її можна вводити у культуру. Однак цього не досить. Потрібно сміливіше впроваджувати її в лісові насадження на кам’янистих ґрунтах карпатських крутосхилів. Це цілком під силу нашим лісівникам.

Коли ви піднімаєтесь у гори і вас зустрічає сосна кедрова європейська — значить, ви пересікаєте верхню межу лісу і підступаєте до високогір’я.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с

---

[1] Головкин В. Н. Самые, самые… Рассказы о рекордах растительного мира.— М.: Колос, 1982.