Його культивують з 1830 року в парках і садах багатьох країн. І якщо хтось принесе нам у травні — червні зі свого саду чи городу букет лілового бузку, то це ще не буде злочином перед природою, але й не кращим способом милування буйством, непогамовною розкішшю природи.

Йдеться про бузок угорський, який називають ще, і небезпідставно, східнокарпатським: справді ж бо, в дикому стані він зростає лише в Українських Карпатах і Трансільванії, де зберігся як релікт третинного періоду. Близькі йому види ростуть у далеких Гімалаях.

Бузок угорський (сирень венгерская) —

Syringa Josikaea

Родина: маслинові — Oleaceae

Бузок угорський, або східнокарпатський — кущ заввишки до 4 м з широкоовальними гладенькими листками, на верхівці загостреними, до 12 см завдовжки. Цвіте пізніше від бузку звичайного на 15—20 днів. Квітки — у негустих верхівкових волотях. Наукову назву виводять від імені німфи Сірінги, що суворо берегла свою цноту і від переслідувань давньогрецького бога стад, лісів і полів Пана кинулася до річки Ладон, благаючи сестер-наяд порятувати її. Наяди перетворили Сірінгу в кущ, який на вітрі жалібно співав. Пан собі зробив із гілки куща сопілку і відтоді найбільше любив грати саме на цьому інструменті.

Відомо 28 видів бузку. На території нашої країни є три дикорослих види, з котрих саме бузок угорський занесений до “Червоної книги СРСР”.

Зростає він на вологих ділянках у долинах річок, біля виходів джерел у вільшинах та верболозах. Тіньовитривалий, до ґрунту не дуже вибагливий. Осушення заболочених ділянок призвело до того, що вид почав занепадати.

На території нашої країни бузок угорський зустрічається в дикому стані лише в карпатському регіоні, переважно в Східних Бескидах. Нині його можна побачити у витоках річки Жденівки біля сіл Жденева, Збуна, Пашківців; над притокою Латориці у селі Підполоззі; в урочищі Лумшори під полониною Рівною; у витоках Ужа в урочищі Борсучина біля села Кострини; між притоками Ріки Репинкою і Річкою в околицях села Ізок та в урочищах Кливка й Ділок; під горою Лютянська Голиця неподалік від села Лютої; над витоками річки Стрий поблизу села Климця.

Щоб уберегти цю реліктову рослину від зникнення в первісній природі, треба продовжити створення заказників на Закарпатті й Прикарпатті, а також збирати насіння бузку і підсівати в колишніх місцях його поширення.

Великих заростей бузок угорський не утворює в зв’язку з пристосованістю до зволожених ділянок. Зате ми маємо необмежені можливості розводити цю високодекоративну рослину в культурі. І не тільки бузок угорський, а й бузок звичайний, що походить із Балканського півострова, бузок перський, бузок китайський, а подекуди й бузок амурський та японський. Збагатять наше декоративне садівництво і нові різновиди, які виводяться в Ботанічному саду Академії наук Української РСР. Та при всьому тому ніщо не замінить реліктового бузку угорського, який подарувала нам сама природа.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с