Біг собі собака, спіткнувся й ударився головою об землю. Розсердився і почав зі злості її кусати. Вкусив раз, вкусив удруге, а за третім разом залишив зуба в землі, далі — другого. Задумався тоді собака: землі хоч би що, він же й зовсім без зубів може зостатися. І перестав землю кусати. Коли прийшла весна і почала розсівати квіти по землі, бачить — два собачі ікла стирчать. Навіщо їм даремно пропадати, подумала весна, торкнулася до них чарівною паличкою-весняночкою — і проросли ікла квітами.

Так за цією легендою виник еритроній собачий зуб — багаторічна рослина з родини лілійних із своєрідною яйцеподібно-циліндричною цибулиною, біля основи якої є дві-три виводкові цибулинки, що скидаються на ікла собаки. Тому так дивно звучить назва цієї рослини. Її рід нараховує півтора десятка видів, які поширені переважно у Північній Америці, менше в Європі (від Піренеїв до Балкан і Карпат) й Азії.

Еритроній собачий зуб (кандык собачий зуб) —

Erythronium dens-canis L.

Родина: лілійні — Liliaceae

Еритроній собачий зуб зростає в широколистяних лісах. Це рослина 10—20 см заввишки, з двома листками, вкритими пурпуровими плямами. Зацвітає ранньою весною — в березні — травні. Зрідка трапляється в передгір’ях і гірській частині Закарпаття, де проходить східна межа ареалу. Два інших види — еритроній кавказький і японський — зустрічаються теж рідко: один — на Кавказі, другий — на Далекому Сході. Всі три види занесено до “Червоної книги СРСР”.

При всій непривабливості назви еритроній собачий зуб прекрасний в пору цвітіння. Досить раз побачити його цвіт, щоб запам’ятати на все життя. Квітки крупні, рожеві, фіолетові, бузкові або навіть білі, пониклі, спочатку дзвоникоподібні, пізніше всі шість віночковидних листочків оцвітини відгинаються назад, відкриваючи рудуваті плямки при основі. В такому етапі вони дещо схожі на квітки цикламенів. Шість золотистих тичинок стирчать пучком з оцвітини. Під кінець цвітіння з-поміж них висовується тринадрізний на верхівці стовпчик маточки. Квіткова стрілка увінчана, як правило, однією, зрідка — двома квітками, що цвітуть від трьох до п’яти днів.

Збирання квітів, особливо разом з цибулинами, може призвести до того, що від еритронія собачого зуба невдовзі залишиться тільки легенда. Щоправда, цей вид охороняється в Карпатському заповіднику, проте цього надто мало. Назріла нагальна потреба створити заказники на Закарпатті та Львівщині, де ще є така можливість.

Для квітникарів ця рослина особливих рекомендацій не потребує. Адже в культуру вона введена ще в 1570 році в багатьох країнах Європи. Цілком доступно й потрібно використовувати її і в нас для прикраси парків, скверів. Найкраще розмножується цибулина-ми-дітками, гірше насінням, яке слід висівати одразу після збирання. Сіянці розвиваються повільно і лише на п’ятий рік починають цвісти.

Еритроній добре росте в напівзатінку, під рідкими деревостанами або між чагарниками, по краях галявин, на кам’янистих гірках. Потребує досить вологого глинистого угноєного ґрунту. Щоб досягти кращого декоративного ефекту, його вирощують групами. Група з 10—20 екземплярів цвістиме до вісімнадцяти днів. Придатний також для ранньої вигонки.

З еритроніїв, що ростуть на території нашої країни, саме цей вид перебуває під найбільшою загрозою, отже, за нього й найбільша відповідальність.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с