Таємниче звучить це слово, хоча й утворилося воно злиттям двох досить-таки прозових старогрецьких слів, перше з яких означає яєчко, а друге — вид, вигляд.

Орхідеї… І наша уява малює далекі тропіки, де яскравими барвами і дивовижними формами причаровують зір великі квітки орхідей. Серед квітникарів свого часу навіть виникла своєрідна орхідоманія — пристрасть до колекціонування рідкісних видів.

Орхідні — одна з найбільших родин серед квіткових рослин. За оцінкою різних авторів, до неї входить 17—30 тисяч видів. Словом, орхідеї — не обов’язково діти тропіків, хоч у вологих тропічних лісах вони прижилися найпевніше. А взагалі з усіх орхідних рід орхідея нараховує найбільше видів. Саму назву “орхідея” ми вживаємо переважно щодо тропічних видів, в інших регіонах є свої назви, але поширені орхідеї скрізь, крім крайніх полярних районів.

Орхідеї — рослини наземні, але декотрі види облюбували для свого розвитку стовбури дерев або гілки, особливо в тропіках — це так звані епіфіти. Трапляються й напівпідземні орхідеї, що не мають листя — сапрофіти.

В умовах Карпат орхідні зустрічаються майже в усіх зонах, від низини аж до альпійського поясу. Улюблені місця їх зростання — луки, галявини, болота, узлісся, тобто вологі відкриті площі. І все ж частина орхідних уже нині належить до рідкісних або й зникаючих рослин. Досить заглянути в “Червону книгу СРСР” або “Червону книгу Української РСР”, щоб переконатися, як тривожить науку доля багатьох орхідних. Вчені розробляють наукові основи захисту цих рослин, аби їх не стало завтра менше.

Кожному з нас, де б ми не були, доступно приходити в живий світ природи, але без доконечного наміру принести букет квітучої краси в свою кімнату для безплідного в’янення і вмирання. Саме збирання квітів визнано першопричиною зміни чисельності билинця комариного (довгорогого), який нині більш-менш звичайно зростає на Закарпатті і в Прикарпатті, рідше — в Розточчі-Опіллі, на Поліссі та в Лісостепу і досить часто в Гірському Криму.

Билинець комариний, довгорогий (кокушник комарниковый) —

Gymnadenia conopsea R. Br.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

У ботанічних садах Ленінграда, Москви, Якутська, Карелії, Ставрополя билинець комариний успішно випробувано в культурі. Але і в природних умовах ця рослина, що в червні — липні відкривається всією красою й ароматом лілово-пурпурових квітів, повинна зберегтися. Нині вона охороняється па всій території республіки.

Зозулинець плямистий трапляється дуже рідко в Карпатах і Розточчі-Опіллі.

Зозулинець плямистий (ятрышпик пятнистый) —

Orchis maculata L.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

Цвіте рослина в червні — липні, квітки зібрані в густий колос, рожево-лілові з темними плямами. Листки зверху також плямисті, звідки й назва “плямистий”. Улюблені місця його зростання — вогкі луки, галявини, узлісся, чагарники.

На Прикарпатті, в Розточчі-Опіллі, Лісостепу та Гірському Криму зустрічається в лісах, на галявинах, узліссях, здебільшого на вапнякових грунтах, зозулинець пурпуровий. Цвіте він у травні — червні, квітки яскраво-червоні з темно-пурпуровими крапками, вони утворюють багатоквітковий колос до 20 см завдовжки.

Зозулинець пурпуровий (ятрышник пурпурный) —

Orchis purpurea Huds.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

Вважають, що зозулинець пурпуровий проник у Середню Європу, а далі і в нашу країну із Середземномор’я. Крім України, він зустрічається, але вкрай рідко, в Молдавії, на Кавказі. Нині вимагається цілковита охорона виду. Обмежені й суворо контролюються експорт та імпорт зозулинця пурпурового. А для особливо пристрасних квітникарів можемо додати, що його вже випробувано в культурі в Ленінградському ботанічному саду.

До зникаючих рослин належить і зозулинець салеповий, що спорадично росте у багатьох районах України, в тому числі в регіоні Карпат.

Зозулинець салеповий (ятрышник-дремлик) —

Orchis morio L.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

Це рослина сухих лук, гірських лучних схилів, галявин, узлісь. Випробувана в культурі у Ленінградському ботанічному саду. Зозулинець салеповий терпить не тільки за свою красу, а й тому, що його бульби викопують на салеп. Цвіте він у травні — червні, листочки оцвітини — від темно- до яскраво-фіолетових.

Нині зозулинець салеповий охороняється у Карпатському і Ялтинському заповідниках, у Кримському заповідно-мисливському господарстві. Та цього не досить. Настав час ввести суворий ліцензійний порядок збирання і викопування рослин на лікарські потреби, а в місцях значного скупчення цього виду організувати заказники.

Повної охорони потребує також зозулинець серценосний, що трапляється на Україні дуже рідко лише в Карпатах — на гірських луках і болотах.

Зозулинець серценосний (ятрышник сердценосный) —

Orchis cordigera Fr.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

Цвіте у червні — липні. Квітки лілово-пурпурові, зібрані у циліндричний колос.

На Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі, в Лісостепу, дуже рідко в Степу та Гірському Криму у червні — липні, а то й у серпні зацвітає зозулинець широколистий, фіолетово-рожеві квітки якого зібрані в густий циліндричний колос. Це рослина боліт і болотистих лук. Зрозуміло, що там, де зникають умови для розвитку цього виду, зникає і він сам.

Зозулинець шоломоносний (ятрышник шлемоносный) —

Orchis militaris L.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

У Карпатах і на Прикарпатті цей вид трапляється рідко, запаси його дуже незначні. На території України зозулинець шоломоносний охороняється повсюдно. Експорт та імпорт цієї рослини наша країна суворо контролює. Однак назріла необхідність взяти зозулинець шоломоносний під особливу охорону, організувати заказники, ширше вводити цей вид у культуру, що, як довели науковці ботанічних садів Ленінграда й Москви на практиці, цілком можливо.

Як бачимо, доля зозулинців у нашій природі не дуже втішна. Тут саме на порі поговорити про рослини, названі наскільки печально, настільки й поетично “зозулині сльози”. До речі, така ж поетична назва — “кукушкины слезы” — в російській мові зжилася з іншою, хоч і близькою рослиною — зозулинцем плямистим.

Зозулині сльози серцелисті (тайник сердцевидный) —

Listera cordata R. Br.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

Тож мова піде про ті зозулині сльози, що в російській мові названі “тайник”,— зозулині сльози серцелисті. Цей вид у нашій країні росте тільки в Карпатах. І тут він покличе нас високо в гори, де на висоті 600—1395 м над рівнем моря, можливо, пощастить натрапити на цю зникаючу рослину, що в червні — липні зацвітає зеленувато-жовтими квітками. Це може статися на Говерлі, на Пожижевській полонині, на Брескулі, Свидовці. Привертає вона увагу серцевидними або серцевидно-трикутними листками.

Зозулині сльози серцелисті пристосувалися до життя в тінистих вологих лісах — хвойних і мішаних, у болотистих місцях. Але поки ми туди дістанемося у мандрах по зелені перлини Карпат, дорогою, можливо, ще трапляться нам зозулині сльози яйцевидні — теж рідкісна рослина, розсіяна в Карпатах по вологих лісах, чагарниках, на галявках.

Зозулині сльози яйцевидні (тайник яйцевидный) —

Listera ovata R. Br.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

Видову назву рослина одержала завдяки своїм еліптично-яйцевидним листкам. Цвіте у червні — липні. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в китиці. Як і попередній вид, охороняється повсюдно в природних лісових екосистемах. Культивується у ботанічних садах Ленінграда й Москви. У природних умовах на Україні, крім Карпат, росте у Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу, Гірському Криму і дуже рідко в південно-східній частині Степу. Вчені вважають, що основною причиною скорочення ареалу цього виду є заміна природних лісових насаджень штучними.

Піднімаючись у Карпати, не оминіть увагою ще одну рідкісну рослину з родини зозулинцевих — любку дволисту. Її, щоправда, можна відшукати і в передгір’ях Закарпаття та Прикарпаття.

Любка дволиста (любка двухлистная) —

Platanthera bifolia. Rich.

Родина: зозулинцеві — Orchidaceae

Росте вона у світлих лісах, на галявинах, узліссях, по чагарниках. Дволистою її називають тому, що має лише два нижні еліптичні, звужені у крилатий черешок, майже супротивні листки. Цвіте у червні — липні білим цвітом, зібраним у рихлу китицю. Ця рослина випробувана в культурі у багатьох ботанічних садах Ленінграда, Москви, Уфи, Кокчетава, Омська.

У природі любка дволиста терпить як від руйнування її місцезростань у процесі господарювання, так і від окремих безвідповідальних людей, що без докорів сумління зривають квітки на букети і в необмеженій кількості заготовляють бульби для лікарських потреб — на салеп.

Любка дволиста зустрічається не тільки в зоні Карпат, а й у Розточчі-Опіллі, рідше на Поліссі, подекуди в Лісостепу і Степу. Охороняється, на жаль, лише в Карпатському заповіднику.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с

Tags: орхідеї