В селі Буштині Тячівського району у XIX ст. містилося центральне управління лісового господарства Марамороської котловини. Біля будинку управління, що знаходився біля гирла річки Тереблі, був заснований дендропарк на площі три гектари. Основна мета його створення полягала у спробі акліматизації інтродукованих видів дерев в умовах передгір’я Карпат. За оповіданнями старожилів тут було висаджено багато різноманітних інтродукованих і місцевих видів дерев. Однак місце для дендропарку було підібрано невдало: високий рівень ґрунтових вод, часті повені та скупчення холодного повітря в долині — привело до повного занепаду колекцій на цій території. Тепер уся площа колишнього дендропарку заросла тополями (білою та чорною), ясенами і вербами.

Починаючи з 1900 року дендропарк було відновлено на правій підвищеній терасі Тереблі. Нові посадки прижилися значно краще і переважно збереглися до нашого часу. Серед них чимало традиційних дерев і кущів, які систематично вводилися до складу парків у цей період: тсуга канадська, ялина колюча, сосна Веймутова, дуб червоний, тюльпанне дерево звичайне, кипарисовик Лавсона, каштан їстівний, рокитник золотий дощ. Поруч з ними ростуть і місцеві види: ясен, липа, береза, сосна кедрова європейська, бузина і бирючина. Однак серед цих популярних видів є чимало таких екзотів, які досить рідко зустрічаються в інших парках. Наприклад, ялиця одноколірна з Північної Америки. Це високе й струнке дерево виділяється сріблястим забарвленням молодих однорічних шпильок. Можна без перебільшення сказати, що славнозвісна срібляста ялина (срібляста форма ялини колючої) не може зрівнятись у декоративності з ялицею одноколірною. Сосна Банкса теж походить з Північної Америки. Вона росте у Скелястих горах. Тому її іноді називають сосною скелястою. Зовні вона подібна до сосни звичайної, але наскільки складніше їй «жити». Придивіться, верхівка і бічні гілки сосни Банкса покручені, короткі. Вона назавжди зберегла властивість своєї суворої батьківщини і навіть у наших Карпатах не може рости гінко, як інші дерева, наче «боїться» холодів, які ніколи вже не турбуватимуть її тут.

А ось магнолія кобус — одна з найбільш морозостійких магнолій у Карпатах. Походить з Японії і Кореї. Там вона росте у гірських районах. Білі квіти цієї магнолії розпускаються до облиствлення. Вони не такі гарні, як у магнолії Суланжа, але теж достатньо декоративні.

Багатьох відвідувачів дендропарку приваблює невисоке дерево з невеликими серцевидними листками, які нагадують листя липи. Це — церцис канадський. Найбільш примітним він стає у квітні — травні, коли на оголених ще гілках з’являються численні рожеві квіти. За будовою вони нагадують маленькі «човники», що свідчить про приналежність церциса до родини метеликових. Цей вид церциса — велика рідкість в інших парках.

Серед насаджень можна знайти ще чимало інших цікавих екзотів: гінкго дволопатеве, хеномелес катавбінський, гібіскус сірійський, пурпурну форму ліщини ломбардської, катальпу японську тощо. Це свідчить, що експеримент з культивуванням екзотичних дерев і кущів у передгір’ї Карпат цілком удався. Роботи по інтродукції рослин на території дендропарку продовжуються.

Джерело: Книга про парки Закарпаття (назву не відомо, може хтось підкаже)

Tags: парки_