СВАЛЯВСЬКИЙ ДЕНДРОПАРК
У гирлі приток Латориці, річок Піні та Дусині, знаходиться місто Свалява. В кінці XIX ст. було створено досить великий дендропарк, площа якого в ті часи становила 2,5 гектара.
Свалявський дендропарк закладали лісівники, їх цікавило, наскільки придатний для екзотичних рослин гірський клімат. Адже серед екзотів Карпат було чимало перспективних для лісівництва видів, які відзначалися швидким ростом і високоякісною деревиною. Але так було в умовах Закарпатської низовини. Як ростимуть вони в більш холодних і вогких Карпатах?
Ось чому при створенні дендропарку перевагу надавали тим видам інтродукованих дерев, які могли виявитися перспективними для гірського лісівництва. Серед цих найдавніших посадок і тепер можна знайти дерева псевдотсуги Мензіса, клена сріблястого та інших швидкоростучих екзотів. Крім того, в парку висаджено й декоративні види: тую західну, кипарисовик горохоплодий, яловець несправжньокозацький, калмію вузьколисту. Остання в списку рослина досить цікава. Це невисокий вічнозелений чагарник з родини вересових. У червні — липні на численних бічних суцвіттях розпускаються ніжні червоні квітки. Походить калмія з Північної Америки, де росте на болотистих ґрунтах. За високі декоративні властивості цю рослину інтродукували до Європи ще у 1736 році. У вітчизняній флорі близьким до калмії видом є хамедафна болотна — рідкісний вид з Полісся. Крім того, родина вересових має такі відомі рослини, як чорниця, брусниця, журавлина. Всі вони є родичами калмії. Але на відміну від них калмія не утворює ягід, її плоди — сухі п’яти-стулкові коробочки з численним пиловидним насінням. Калмія вузьколиста порівняно рідко зустрічається в культурі.
Пізніше, у 1925—1928 роках на території дендропарку проводилися реконструкції і підсадки рослин. Тоді до складу колекцій було введено чимало декоративних паркових форм, розповсюджених у цей період в озелененні: пурпурнолисту форму аличі (сливу Піссарда), форму Юнга берези повислої (з тонкими звисаючими гонами), золотисту форму клена американського, магнолію Суланжа, спірею Вангутта та багато інших.
Вражають кущі півонії, які ростуть у цьому дендропарку. На відміну від поширених у квітництві сортів трав’янистих півоній, ці рослини дерев’янисті, кущевидні. Така півонія називається деревовидною. Вона походить з Північно-Західного Китаю. З незапам’ятних часів цю декоративну рослину використовують в озелененні.
Відома китайська легенда про вродливого юнака, який настільки пишався собою, що гордував навіть розмовляти з людьми. Спочатку люди тішилися красою юнака, а потім почали уникати його. Але це не засмутило молодого красеня. Він вирішив, що врода замінить йому все: рідних, друзів, знайомих. Юнак покинув село і почав ходити по луках і горбах, тікаючи від людей. Незабаром про нього забули. Важко було юнакові самому, але гонор не дозволяв повернутися до людей. У холоді й голоді висохло прекрасне тіло юнака. Воно стало сірим і брудним. Він забув людську мову і здичавів. Тоді сонце зжалилось над ним і перетворило його на дивовижну рослину з високим витонченим стеблом. Від усієї краси юнака залишилася тільки біла квітка, яка розпускалася серед літа. Вона була надзвичайно велика й гарна, але мовчазна й холодна, мов серце самозакоханого юнака…
Півонія деревовидна відома в культурі численними сортами, які мають квіти різних кольорів: рожеві, червоні, повні, лілові і навіть строкаті (не кажучи вже про білі). Ці популярні паркові кущі порівняно часто культивують у Карпатах. Розводять їх так само, як і трав’янисті півонії: поділом кореневищ, відводками або насінням. Насіння півоній сходить довго, лише на другий рік після посіву. Але його проростання можна прискорити, якщо попередньо піддати тривалій стратифікації.
Цей дендропарк є однією з визначних пам’яток Сваляви і потребує дбайливої охорони.
Коментувати