З цим парком пов’язана трагічна подія з історії селища Великий Березний. У першій половині XIX ст. від великої пожежі вигоріло майже все селище. У вогні зникли не лише будівлі й майно жителів, але й чимало людей, які не встигли врятуватись. Особливо постраждали старі й діти. Ще довго лежали згарища у центрі Великого Березного. Люди боялися селитися там. Тому і вирішили створити в центрі Великого Березного парк — пам’ятник на братській могилі односельчан.

Заснування дендропарку почалось у 1856 році. Тоді на площі 2,5 гектара було посаджено перші сотні молодих саджанців, їх розмістили поодиноко чи куртинами уздовж центральної алеї. В посадках було використано місцеві види дерев: липу, явір, ясен, ялину, ялицю, модрину, сосну (звичайну і кедрову європейську).

Пізніше, у 1906 році, на території дендропарку були проведені значні реконструкції. Але при цьому старі пам’ятні дерева не вирубувалися. Нові дерева садили під наметом існуючого насадження чи на вільних ділянках між ними.

На жаль, перша світова війна не пощадила цього парку. Багато цінних дерев було вирубано, знищено вогнем артилерії. Однак чимало екзотів збереглися до нашого часу. Серед них гінкго дволопатеве, псевдотсуга Мензіса, тсуга канадська, ял овець віргінський, кипарисовик горохоплодий, туя гігантська, сосна австрійська. Особливо цікаві екзотичні дуби у Великоберезнянському дендропарку. Наприклад, дуб болотний з Північної Америки. Високе струнке дерево з гостроло-патевими листками. Його було інтродуковано в Європі у середині XVIII ст. Ростуть у дендропарку дві декоративні форми дуба звичайного: ложковидна й гребінчаста. У першої листки мають ввігнуту пластинку, наче зелені «ложки», у другої вони такі тонкі, перисторозсічені, що виглядають складеними з самих бічних жилок. Ці декоративні форми настільки рідкі в ботанічних садах і парках, що в зоні Карпат важко назвати інше місце, де б вони зростали. Не менш своєрідна мушмулолиста форма дуба скельного. Листя цього дуба шорстке й блискуче, майже цілокрає. Якщо людина не має спеціальних ботанічних знань, вона з великим подивом дізнається про видову назву такої незвичайної рослини. Декоративні форми дубів, як правило, не відновлюються з насіння, їх розмножують майже виключно щепленням.

У період 1920—1938 років на території дендропарку проводилося кілька реконструкцій і доповнень. Тоді на алеях і в кварталах парку з’явилися софора японська, карія пекан, горіх чорний, платан кленолистий, бундук канадський та інші інтродуковані види. Дещо молодші від них посадки дуба червоного, сумаха пухнастого, хеномелеса катавбінського, горобинника горобинолистого. Останній вид досить розповсюджений в парках та в зелених насадженнях міст. Це невисокий чагарник, що створює густу кореневу парость. Непарноперисті листки горобинника дещо подібні до листя горобини, звідки у нього така родова й видова назви. Дрібні білі квітки у великих, до 25 см, пірамідальних волотях розпускаються протягом літа, з червня по вересень. Вони дуже запашні й привабливі. Тому горобинник справедливо вважають однією з найбільш декоративних в озелененні чагарникових рослин. Походить він з Сибіру й Далекого Сходу. Тут він займає схили й узлісся, трапляється у підліску.

Великоберезнянський дендропарк знаходиться у доброму стані. Його колекції обгороджено, вздовж алей розставлені садові лави, насадження дендропарку вчасно доглядаються й охороняються. Це один з найкращих щодо благоустрою й охорони дендропарків на Закарпатті.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.

Tags: парки_