У підніжжя Чорної гори розкинулося місто Виноградів. Усе воно, наче сад. Навіть будинки в ньому ледь проглядають з-під зеленої піни насаджень. Але серед них найбагатшим є міський Парк ім. О. М. Горького. Він знаходиться в західній частині міста, займаючи там 5 гектарів.

Виноградівський дендропарк — один з найстаріших на Закарпатті. Його було закладено ще на початку XIX ст. навколо палацу барона Перені. Природних насаджень, навіть решток від них, на цій території не збереглось. Можна лише припустити, що колись на цій площі росли дубові ліси і чагарникові зарості, які пізніше були викорчувані під сільськогосподарські угіддя.

Архітектурне планування дендропарку має досить чіткі ознаки регулярного стилю, який панував на той час у паркознавстві. Тому площа поділена алеями на правильні геометричні фігури кварталів. Алеї обсаджені рядами дерев. Для посадки використовувалися переважно місцеві види: липа крупнолиста, ясен звичайний, дуб звичайний, клен польовий, явір тощо. Тепер значна частина старих дерев уздовж алей випала. На їх місці підсаджені тополя чорна і клен гостролистий. Вони теж місцевого походження.

Міський Парк ім. О. М. Горького у Виноградові (схема).

Цікавою особливістю Виноградівського дендропарку є так звані «променадні» алеї. Так називали у минулому сторіччі кільцеві маршрути. Ці алеї, як правило, мали вигляд замкнених округлих ліній, розташованих на різній віддалі від житлового будинку. У Виноградівському дендропарку є три таких алеї, які добре помітно на схемі.

У старому парку збереглося чимало цікавих видів інтродукованих рослин. Зокрема, тут уперше на Закарпатті було посаджено гінкго дволопатеве, катальпу бігнонієвидну, горіх сірий, каркас західний, тюльпанне дерево звичайне, яловець віргінський, платан західний, айлант найвищий, псевдотсугу Мензіса і ялину колючу. Більшість з них уже були описані. А от з каркасом західним ми ще не зустрічалися, хоч його можна знайти в колекціях багатьох карпатських парків. Це дерево північноамериканського походження досягає на батьківщині у висоту до 40 м. Каркас належить до родини в’язових, а тому має багато спільного з нашими в’язами у будові листя і квіток. А от плоди у каркаса зовсім інші: кулясті кістянки з червоною солодкуватою оболонкою, наче сливки.

Друга реконструкція паркових насаджень проводилася у 1935 — 1937 роках. Тоді в центральній його частині були висаджені біота східна, гібіск сірійський, магонія падубо-листа та інші екзоти. Неподалік від центрального входу споруджено пам’ятник О. М. Горькому.

*   *   *

Щоб завершити коротку розповідь про виноградівські парки, слід згадати про невеликий арборетум (дендропарк), який знаходиться в центральній частині міста і належить середній школі № 4. Цей дендропарк було закладено у 1900— 1910 роках відомим угорським оперним співаком Е. Кіралем, який захоплювався ботанікою. Він вважав, що мистецтво, повинно бути всебічним, бо справжній митець — це перш за все тонкий знавець здобутків епохи, їх пропагандист і популяризатор.

Порівняно невеликий дендропарк Е. Кіраля складається переважно з робінії несправжньоакаціевої і шовковиці білої. Серед них добре збереглися 12 дерев бундука канадського. Навколо, них можна знайти її молоді паростеві гони. Крім того, у дендропарку ростуть платани західний і кленолистий, айлант найвищий, ялиці білі і сосни звичайні (останні два види місцевого походження).

Найбільш несподіваним явищем дендропарку е маакія амурська, якої немає в інших парках Закарпаття. Це порівняно невисоке, до 10—15 м заввишки, деревце з родини метеликових, походить з Далекого Сходу. Жовтувато-білі квітки маакії, зібрані у стрімкі суцвіття, розпускаються в липні— серпні. Маакія амурська досить декоративна, хоч і повільно-ростуча рослина.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.

Tags: Виноградово_, парки_