Неподалік від Мукачева, у мальовничому місці на березі Латориці, розкинувся Берегварський дендропарк. Його було закладено ще в першій половині XIX ст. в урочищі Берегвар. Тут був старий дубово-буковий праліс, серед якого граф Шенборн вирішив побудувати мисливський замок. Тоді і було вперше реконструйовано насадження навколо замку. Ліс розчистили, залишивши найбільш старі й характерні дерева. Від замку у різні частини парку проклали широкі алеї. При їх створенні враховувався вертикальний рельєф місцевості. Тому парк має вигляд типового англійського гірського парку, спорудженого у ландшафтному стилі. Серпантин алей поділив територію на своєрідні терасовані ділянки, на яких розміщені насадження й окремі групи дерев.

Площа парку становить 19 гектарів. На його території залишилося 4 велетенських дуба, вік яких не менше 400 років. Це рештки колишнього пралісу. Від того часу збереглись окремі дерева бука, ясена. Під час реконструкцій від природних насаджень збереглись також берези й граби, які поступово випали і самовідновилися пізніше. У цей же період, в середині XIX ст., до складу насаджень було введено чимало нових видів. Серед них рослини з навколишніх лісів (липа крупнолиста, ялина звичайна, клен-явір, вільха чорна, модрина європейська, сосна кедрова європейська), а також деякі інтродуковані види (гіркокаштан звичайний, робінія несправжньоакацієва, сосна австрійська та сосна Веймутова). Деякі з них, наприклад, сосни Веймутова, ростуть до цього часу. Це велетенські дерева діаметром до 0,8 м і у висоту до 30 м. Порівняно багато різноманітних чагарників місцевого походження: ліщини, ялівця, бирючини, свидини. Цілком можливо, що вони росли тут ще до створення лісопарку і періодично відновлювалися самосівом і кореневою паростю.

Реконструкція почалася після першої світової війни. Тоді окремі ділянки загущених насаджень у центральній частині було розчищено від місцевих дерев і самосіву. Замість них висадили багато різноманітних екзотичних видів, зокрема катальпу бігнонієвидну, клен американський, псевдотсугу Мензіса, ялину колючу. З декоративних паркових форм з’явилися пурпурна форма бука європейського і безколючкова форма робінії несправжньоакацієвої.

У центрі було створено штучне озеро, яке збагатило архітектурні вартості пейзажів. Особливо мальовничим виглядав тепер графський замок, стіни якого заплітав плющ і ліана гліцинія китайська. На газонах виділялися кущики вічнозеленого самшиту, які надавали центральній частині дендропарку святкової парадності.

У радянський період дендропарк разом з будівлями на його території було передано санаторію «Карпати», який щороку приймає тисячі трудящих для лікування. Тоді ж було висаджено десятки нових інтродукованих видів: яловець віргінський, кипарисовик горохоплодий, туйовик японський, черемху дрібнопильчасту (сакуру), сумах пухнастий, айлант найвищий (китайський ясен), клен пальмолистий та інші. На жаль, деяке перенасичення насаджень декоративними екзотами і парковими формами порушило архітектурні особливості дендропарку, привело до загущення насаджень і зниження їх декоративного ефекту. Адже не тільки кількістю екзотичних рослин визначається цінність парку. Важливе значення в ньому, а в парках ландшафтного стилю воно навіть першорядне, має архітектурна цілісність композицій. Берегварський дендропарк ще чекає справжньої руки митця, який поверне йому величну красу ландшафтного гірського парку.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.

Tags: парки_