ПАРКИ МІСТА МУКАЧЕВА
Серед парків цього мальовничого міста виділяється великий міський сквер, що знаходиться на лівому березі річки Латориці. Сквер було закладено у 1920—1930 роках на площі 2,5 гектара. До того на березі річки росли малоцінні зарості верб, серед яких знаходились окремі городи і господарські будівлі. Сквер розташований на високій терасі Латориці, звідки відкриваються чудові краєвиди околиць міста і мальовничих горбів, покритих садами й лісами.
Архітектурна розбивка території виконана у регулярному стилі з чітким розмежуванням кварталів, широкими алеями, акуратними газонами і бордюрами, посадками декоративних кущів і дерев симетричними групами і окремими солітерами. Площа скверу порівняно велика для насаджень подібного типу, але оригінальне планування території у формі відкритого скверу не дає можливості назвати його парком у тому значенні слова, яке ми звикли вкладати в цей термін.
Сквер ім. О. М. Горького в Мукачеві (схема).
Основною особливістю міського скверу є насичення його декоративними видами кущів і парковими формами дерев, які створюють тут строкату гаму кольорів, контрастів, композицій. Це наче сад заморських див, у якому не повторюються місцеві види дерев і кущів. Все тут нове й незвичне.
Серед шпилькових екзотів скверу ім. О. М. Горького можна побачити різноманітні форми туї (золотисту, Ріверса, яка має компактну крону і жовтувато-зелені шпильки, пірамідальну), кипарисовика Лавсона (Аллюма, з блакитно-сіруватими шпильками), біоти східної (граціозна, з висхідними розпростертими гілочками), ялівця віргінського (сланка, пірамідальна) та інші. Навіть декоративні форми ялини колючої мають тут відтінки сірий і сріблястий.
Не менш багаті барвами декоративні форми листяних рослин. Здалеку виділяються темно-пурпурна алича (слива Піссарда), строката крона клена американського, золотисте листя бузини чорної, пурпурна форма барбарису звичайного. До цієї кольорової гами приєднуються яскраві барви квітучих декоративних чагарників: барбарису Юліани, тамариксу французького, кількох форзицій, спірей, бузків. Екзотичні крони невисоких дерев вінчають цей ансамбль витонченої краси. Серед них катальпи бігнонієвидні, сумахи пухнасті, софори японські, кельрейтерії віничкові.
Ростуть у сквері також інтродуковані рослини, які порівняно рідко зустрічаються в інших парках. Наприклад, бук східний. Він походить з тінистих лісів Кавказу. Від нашого бука його відрізняють опушені пагони і більша кількість жилок на листках. Неподалік росте сосна гімалайська — одна з найдекоративніших сосон, шпильки якої майже повністю срібні. Кущі лавровишні лікарської належать до вічнозелених рослин, що походять з субтропічних лісів славнозвісної Колхіди. Уявіть собі задушні, вічно сирі ліси на буроземах, де високо вгору піднімаються самшити й тиси, ялина й ялиця. У цих лісах лавровишня створює підлісок разом з іншими вічнозеленими кущами: рододендронами, вовчоягідниками. Зверху звідусіль звисають колючі лози субтропічної ліани смілакса. Чарівний і загадковий дивосвіт. Лавровишня дуже декоративна блискучими темно-зеленими листками й ніжними білими квітками, її чорні соковиті кістянки досить смачні, але не можна забувати, що всі інші частини рослини містять синильну кислоту, тобто дуже отруйні.
Чимало екзотичних видів рослин зібрано в колекціях міського скверу. Слід згадати про калину зморщену й гордовину канадську, про гліцинію китайську й робінію клейку, їх тут чимало. З боку Латориці сквер оторочений пишними катальпами бігнонієвидними, велике листя яких суцільним шатром спускається до самого долу. Від міста сквер відділяє ряд тополь пірамідальних, що сторожею вишикувались обабіч входу. Багато гарних парків і мальовничих скверів є в містах і населених пунктах Карпат, але, мабуть, жоден з них не зможе зрівнятися з мукачівським міським сквером у насиченості екзотичними формами рослин і яскравості їх дивовижних барв.
* * *
Розповідаючи про парки Мукачева, як і про інші парки Закарпаття, не можна не згадати рослину, яка настільки сильно змінює вигляд населених пунктів навесні, що її можна було б назвати зеленим символом Закарпаття. Це дуже поширена тут, а особливо на вулицях Мукачева, Ужгорода та інших міст області черемха дрібнопильчаста з повними рожевими квітками, які укривають крону дерев у кінці квітня—в травні, її часто називають іншими синонімами: сакура, черешня японська, вишня дрібнопильчаста. Важко навіть знайти слова, щоб передати неповторну красу квітучих сакур. Тоді вулиці Мукачева буквально тонуть у рожевій піні квітів.
Черемха дрібнопильчаста походить з Примор’я. Крім того, вона зустрічається в Маньчжурії, Кореї та Японії. Там це порівняно високе дерево росте у мішаних лісах, серед чагарників, на гірських крутосхилах. Дика черешня дрібнопильчаста не має повних квітів. Та й колір не обов’язково рожевий, може бути й білий. Це вже люди вивели штучно таку незвичайну паркову форму, яка швидко поширилась у культурі. За японською легендою квіти сакури стали рожевими від невинної крові дітей сільського голови Сакури. Їх було забито жорстоким сьогуном (князем). Тому начебто і не плодоносять сакури, що їх квіти назавжди залишаються юними, неповнолітніми. Ця поетична легенда лежить в основі національного свята дітей в Японії — свята сакури.
Дерева сакури не утворюють плодів, як і більшість рослин з повними квітами. Річ у тому, що повна форма квітки є наслідком перетворення тичинок на пелюстки з одночасною редукцією маточки. Після цвітіння такі квітки осипаються, не зав’язуючи плодів. Як же тоді розводять декоративну сакуру? Порівняно просто. Вегетативним способом, переважно щепленням на прищепи черешні, черемхи та інші види з родини розоцвітих. Якщо уважно приглянутися до дерев сакури, можна порівняно легко знайти місце щеплення. У такий спосіб не лише розмножують цю декоративну форму, але й підвищують її морозостійкість.
За північними схилами Карпат сакура росте значно гірше, а цвітіння у неї не буває таким привабливим і пишним, як це можна побачити на Закарпатті.
* * *
На північно-східній околиці Мукачева, вздовж лівого берега Латориці, розкинувся порівняно молодий парк. Його закладено у 1954 році на площі ЗО гектарів і названо Комсомольським. Раніше на цій території знаходились окремі фруктові сади й пасовища.
Більша частина парку заповнена насадженнями лісопаркового типу, що було характерно для першої половини 60-х років. У прибережній його частині ростуть липа крупнолиста, робінія несправжньоакацієва, тополя канадська, клен-явір. Багато тут катальпи гарної, яка сильно витяглася внаслідок притінення цих швидкоростучих порід.
Найкраще оформлена центральна частина парку, яка починається безпосередньо від головного входу. Тут знаходиться пам’ятник полеглим визволителям міста, які загинули в період Великої Вітчизняної війни. Біля пам’ятника завжди квіти. Насадження в цій частині парку оформлені у регулярному стилі. Тут зібрано чимало шпилькових та листяних вічнозелених рослин: різноманітні форми ялини, колоновидна форма туї, кипарисовик горохоплідий і кипарисовик Лавсона, магонія повзуча. Поруч з ними ростуть листопадні дерева й кущі: модрина сибірська, обліпиха крушинова, маслинка багатоквіткова, платан західний, пірамідальна форма дуба звичайного та інші.
З платаном західним ми зустрічаємось уперше. Як правило, в більшості наших парків розповсюджений платан кленолистий. Його походження точно невідоме: одні вважають цей вид європейським, інші приписують йому гібридне виникнення. У дикому стані цей платан не зустрічається, тільки в культурі. А от з платаном західним простіше. Він походить з Північної Америки, де росте вздовж берегів річок на різних ґрунтах. До Європи його завезено давно, ще в 1640 році, однак він виявився недостатньо морозостійким. Тому поширення його в культурі досі залишається обмеженим. Цей платан відрізняється дуже світлою корою, неглибоко-лопатевими листками і поодинокими головками плодів.
Уздовж парку паралельно розміщено три алеї, які з’єднуються між собою бічними переходами, садовими лавицями. У північно-східній частині парку споруджено атракціони, розраховані на велику кількість відвідувачів. Тут, у Комсомольському парку, створено всі умови для масового відпочинку трудящих.
Коментувати