ДЕНДРАРІЙ МУКАЧІВСЬКОГО ЛІСОКОМБІНАТУ
Серед усіх парків Закарпаття цей дендрарій має виняткове наукове значення, бо на його території ведуться важливі дослідження інтродукованих рослин. Знаходиться вій поблизу села Коропця У горбистій місцевості, де раніше росли дубові та дубово-букові ліси. Площа дендрарію досить велика, близько 50 гектарів.
Перші посадки на цій території здійснені у 1953 — 1954 роках. Для цього було реконструйовано малоцінні грабові молодники, які з’явилися тут після рубки корінних деревостанів. Багато творчих зусиль віддали роботі співробітники Закарпатської лісодослідної станції.
З 1957 року почалося планове закладання дендрарію, яке продовжувалося переважно до 1965 року.
Структура насаджень дендрарію відбиває специфіку наукових досліджень лісівників. Тут вирощують в основному лісоутворюючі деревні породи, створюючи для них характерні лісові умови зростання. Тому вся територія дендрарію розбита на прямокутні ділянки, кожна з яких зайнята рослинами одного виду. Отже, дерева ростуть не окремими особинами чи групами, а щільними куртинами. Таким чином, кожен вид виявляє при цьому властивості, необхідні для створення повноцінного лісового насадження, швидкість росту, рівень вибагливості до умов зростання, якість основної продукції — деревини. Зрозуміло, що посадки програють у декоративності. Але їх призначення — забезпечити потреби карпатського лісівництва в асортименті перспективних для вирощування лісоутворюючих порід. В цьому основна властивість насаджень дендрарію.
У розміщенні рослин використано систематичний принцип. Є тут, наприклад, квартали соснових, горіхових, букових та інших родин. У кожній родині рослини концентруються за родовими ознаками: сосни, ялини, ялиці тощо.
Познайомимося з деякими найбільш цікавими представниками колекцій. Ось, наприклад, сосни, їх тут більше десятка видів: корейська, жовта, Веймутова та інші.
Не менш цікаві колекції ялин (аянська, східна, канадська, сербська, корейська, Шренка), модрин (амурська, даурська, японська), кедрів (атласький, ліванський, гімалайський), таксодієвих (секвойя, секвойядендрон, таксодій, метасеквойя) тощо. Про кожну з них можна розказати чимало цікавого. Взяти для прикладу кедр ліванський. Це символ довговічності й несхильності, і він зображений на державному гербі багатостраждального Лівану. Тепер мало залишилося на батьківщині кедрових дерев (не кажемо вже про ліси). Довговічна деревина кедра пережила тисячоліття, збереглась у будовах до нашого часу. І от виявляється, що в умовах Закарпаття, не кажучи вже про південне узбережжя Криму, кедр ліванський цілком може рости. Це відкриття для вітчизняного лісівництва.
Не лише шпильковими, але й листяними деревами багатий дендрарій. Ось, наприклад, колекція горіхів: чорний, сірий, волоський, Зібольда, скельний і близьких до них карій та птерокарій. Ці дерева походять переважно з південних широт Азії та Північної Америки, їх деревина відзначається високими технічними якостями. І ТІ о ж до капів (так називаються вирости на стовбурах горіхових дерев), то вони ціняться у меблевій промисловості. Більшість представників родини горіхових добре росте в умовах Карпат, особливо на Закарпатті.
Є в колекціях дендрарію численні види дубів (корковий, мінливий, монгольський), тополь (канадська, корейська, лавролиста), кленів (Гіннала, пальмолистий, американський, цукровий) тощо. Важко навіть перерахувати сотні цікавих екзотичних дерев, які вирощують тут. Серед них чимало вихідців з субтропічних широт, які зустрічаються в нашій країні на Чорноморському узбережжі: фігове дерево, лавр благородний, цукеркове дерево, хурма кавказька та чимало інших. Навіть дивно бачити їх на Закарпатті після сонячних широт Батумі й Сухумі.
Щоб завершити коротку розповідь про колекції дендрарію, необхідно хоч кількома словами згадати рослини з родини аралієвих, які успішно культивуються тут. Адже всі ці види належать до численної родини женьшеню і мають величезне лікувальне значення. У дендрарії можна побачити акантопанакс сидячоцвітий, аралію маньчжурську, елеутерокок колючий і навіть такого рідкого в інших колекціях ботанічних садів представника родини аралієвих як калопанакс семилопатевий. Його ще називають діморфантом або білим горіхом на Далекому Сході, звідки він родом. Калопанакс — це високе дерево, до 25 м заввишки з широкою шатровидною кроною. Листя пальчато-лопатеве, семидольне, нагадує листя клена. Пагони колючі, деревина світла й легка.
Колекції дендрарію — один з найбільш цікавих об’єктів вивчення інтродукованих рослин у Карпатах. За порівняно короткий період його існування співробітники виявили чимало нових перспективних для культивування видів рослин. Вони дають не лише наукові рекомендації по вирощуванню цих інтродуцентів, але й забезпечують місцеві розсадники садивним матеріалом.
Коментувати