Історичний аналіз розвитку заповідної справи свідчить, що ідея поєднання охорони цінних природних територіальних комплексів з використанням їх суспільно корисних рекреаційних та інших цінностей виявилась прогресивною, стала популярною і економічно вигідною. Тому в нашій країні, крім зелених і курортних зон та лісопарків, які створюються навколо великих міст і санаторно-курортних комплексів, тепер розширюється мережа національних парків. У 1981 році Держплан СРСР і Державний Комітет по науці і техніці СРСР затвердили типове Положення про державні природні національні парки. В ньому сказано, що такі парки утворюються з метою збереження природних комплексів, які мають особливу екологічну, історичну та естетичну вартість внаслідок сприятливого поєднання природних і окультурених ландшафтів і використання їх в рекреаційних, освітніх, наукових і культурних цілях. На державні природні національні парки покладається виконання завдань, зв’язаних з охороною ландшафтів, історичних і культурних пам’яток, із створенням відповідних умов для відпочинку й туризму, розробкою науково обгрунтованих методів збереження природних комплексів в умовах їх рекреаційного використання. Як бачимо, національні парки мають двоєдине – природоохоронне й рекреаційне призначення.

Постановою Ради Міністрів УРСР у 1980 році було створено в Івано-Франківській області перший в Карпатах національний парк на площі 50,3 тис. га. Відзначимо, що серед чотирьох карпатських областей, Закарпаття, яке розташоване на південно-західному мегасхилі Карпат, має найбільш сприятливі екологічні умови для масової рекреації населення. Цьому сприяють також багаті й різноманітні бальнеологічні ресурси.

Проведені дослідження дають підставу вважати, що в області існують реальні можливості створення двох національних парків – Синевирського, площею 40 тис. га у Міжгірському та Свидовецького, площею 15 тис. га у Рахівському районах. Синевирський національний парк вже в стадії організації.

За останні десятиріччя в ряді індустріальних країн Європи й Америки для задоволення зростаючих потреб населення у рекреаційних ресурсах поруч з національними парками стали створювати регіональні ландшафтні парки. Головні функції таких парків полягають у збереженні естетичного вигляду природних і окультурених ландшафтів і сприянні раціональному використанню їх рекреаційного потенціалу для задоволення потреб трудящих; підтриманні екологічного балансу в районі розташування парку шляхом ведення спеціалізованого лісового, сільського й водного господарства; охороні цінних у природничому та ландшафтно-естетичному відношенні пам’яток живої і неживої природи, а також пам’ятників культурних, історичних і етнографічних. На відміну від національних парків, площа регіональних парків не виключається з фонду землекористувачів і тому їх значно легше організувати.

В Закарпатській області сприятливі екологічні й ландшафтні умови дозволяють організувати такі регіональні ландшафтні парки: Ужанський в басейні Ужа; Латорицький у басейні Латориці; Боржавський парк спортивного типу на західному мегасхилі Боржавського масиву, на території Воловецького, Міжгірського й Кушницького лісокомбінатів. Шаянський парк оздоровчого типу навколо Шаянського санаторно-курортного комплексу.

У сучасному індустріальному суспільстві потреба організованого відпочинку на лоні незайманої природи стає важливою соціальною і економічною проблемою, а рекреація є вагомим споживачем так званих суспільно корисних цінностей ресурсів природного середовища. Організація мережі національних і регіональних парків сприятиме їх ефективному й раціональному використанню у Карпатському регіоні, рекреаційне значення якого виходить далеко за межі України.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags: охорона природи