Сучасному лісовому господарству властива велика увага до організації лісонасіннєвої справи. Адже питома вага лісових культур у загальному обсязі лісовідновлення неухильно зростає. Чимало нових лісів створюється і на Закарпатті. За останні роки лісівниками області проведено лісокультурні роботи на площі понад 40 тис. га, в тому числі посаджено лісу – 8200 га. Переважна кількість насіння заготовляється на місці, на лісонасіннєвих ділянках і лише частина надходить з інших джерел.

Щоб високі якості лісу відтворювалися у нових насадженнях, постійні лісонасіннєві ділянки відведено у кращих, найбільш продуктивних та здорових лісостанах. їх площу виключено з розрахунку рубок, головна мета – одержання насіннєвої продукції. Підвищенню врожаю сприяють певні заходи: часткове зрідження (вилучають гірші дерева), внесення добрив. Крім постійних, виділено також тимчасові лісонасіннєві ділянки. Це лісостани високої якості, здорові, в них ведеться звичайне господарство, проте головні рубки можуть бути відкладені до насіннєвого року. Загальна площа постійних лісонасіннєвих ділянок держлісфонду становить 1150 га. Асортимент насіння досить великий – понад 50 видів деревних і чагарникових порід, серед яких головні лісоутворюючі, цінні супутні породи, чагарники, декоративні види тощо.

Багатий асортимент насіння, що заготовляється на постійних і тимчасових лісонасіннєвих ділянках, дозволяє успішно проводити лісовідновлення в Карпатах на всіх висотних поясах, починаючи з рівнинного – зони дубових лісів, завершуючи в зоні приполонинних лісів та криволіссі.

Важливим, найбільш перспективним методом лісовідновлення в області є створення постійної лісонасіннєвої бази на селекційно-генетичній основі, оптимальної за розмірами і кількістю лісоутворюючих порід. Закладають плантації живцями елітних дерев, які за спадковими рисами характеризуються найвищою продуктивністю, біологічною стійкістю і товарною структурою деревостанів. Перші лісонасіннєві плантації, закладені в Мукачівському лісокомбінаті, вже дали елітне насіння, з якого вирощується садивний матеріал для майбутніх молодих лісів. Формування плантацій здійснюється з таким розрахунком, щоб вони давали максимальний урожай, були доступні для механізованого способу заготівлі насіння. Важливим фактором формування лісонасіннєвого господарства є організація науково обгрунтованого догляду, який би сприяв підвищенню врожайності та стійкості плантацій до шкідників, хвороб та несприятливих кліматичних умов.

Давні традиції на Закарпатті має насінництво ялини. У букових лісах переважає природне поновлення, але існує також потреба і в певній кількості насіння. Жолуді дуба скельного й звичайного йдуть на відновлення дібров, а також для введення дуба в молодняки букової зони. Збирається насіння багатьох супутніх порід, що становлять домішку в лісових культурах. Джерелом насіння деяких інтродукованих видів є відповідні насадження, що досягли віку змужнілості (псевдотсуга Манзіса, модрина, дуб червоний, окремі види сосни, інші). Досить різноманітним є видовий склад чагарників, потрібних для введення підліска. Декоративні породи цінуються в лісах зелених зон.

Пов’язана з гірським рельєфом велика різноманітність природних умов нашої області відбивається на характері лісової рослинності. Шляхом тривалого, у масштабах геологічного часу, пристосування лісова рослинність кожного природного району набула рис, що найбільш повно відповідають конкретним умовам клімату та грунтів. Перенесення лісового насіння на далеку віддаль чи значна різниця в абсолютних висотах місцевості між пунктами збирання та використання здатна знизити стійкість чи продуктивність насаджень. Таких помилок історія лісового господарства налічує чимало. Тому сучасне лісівництво приділяє походженню насіння велику увагу. Існують різні схеми районування та рекомендації для можливого перенесення насіння.

На Закарпатті виділено, зокрема, один насіннєвий район дуба звичайного, два райони дуба скельного (розділені течією Ріки), кілька насіннєвих районів бука (західний – до долини Латориці, центральний та східний, що поділяються долиною Тересви). Лісонасінневий район ялини пов’язаний з ареалом її природного поширення у горах. Крім цих горизонтальних меж, рекомендується дотримуватися певної відповідності абсолютних висот між місцем заготівлі та використанням насіння. Бажано, щоб така різниця не перевищувала 300– 350 м.

Урожаї насіння бувають не щороку. Так, добре плодоносять бук та ялина з інтервалом у 3–5 роки, досить нерівномірно врожаять дуби в дібровах. У насіннєві роки не тільки полегшується заготівля, але й кращі якісні показники має насіння. Тому бажано користуватися насінням урожайних років. Насіння хвойних порід зберігає свою схожість кілька років, для листяних використовують сіянці різного віку.

Крім традиційного методу заготівель лісового насіння – в насадженнях, є інший шлях – вирощування його на лісонасіннєвих плантаціях. Для цього з обраних за спеціальними вимогами дерев беруть живці, які прищеплюють на молоді саджанці цього ж виду. Щеплені рослини розміщують на плантації, за якою старанно доглядають. Оскільки живці беруться з крони старих дерев, щеплені рослини зберігають здатність до репродукції і за кілька років починають цвісти. З насіннєвими плантаціями пов’язана перспектива генетичного поліпшення насіння, бо для заготівлі живців вибирають найкращі дерева, так звані плюсові, а на плантації створюється можливість їх запилення.

На Закарпатті перші роботи по елітному насінництву почалися в 60-х роках як експеримент. Тепер справа набула виробничого масштабу. Відібрано та зареєстровано близько 300 плюсових дерев, освоєно методи щеплення, опрацьована технологія створення плантацій. З деревних порід найбільш підходить для плантаційного способу вирощування насіння сосни кедрової, сосни звичайної, модрини, псевдотсуги, дуба, ясена, чорної вільхи.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags: ліс, лісоводство