Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

Уява про клімат певного району створюється на основі стандартних, точних і регулярних метеорологічних спостережень та реєстрації явищ погоди протягом тривалого часу.

Клімат формується під впливом цілого ряду факторів. Головні з них – сонячна радіація, циркуляція атмосфери, характер підстилаючої поверхні.

Закарпаття відносять до області континентально-європейського клімату. Він має багато спільного з кліматом Угорщини та північної частини Балканського півострова і визначається географічним положенням та умовами орографії.

Серед енергетичних ресурсів Землі основним є сонячна радіація. Радіаційний фактор характеризується кількістю сонячного тепла і залежить в основному від тривалості дня та висоти стояння сонця, а також від хмарності, прозорості атмосфери й стану земної поверхні. Тривалість дня в області в середньому становить взимку 8,5, а влітку 15,5 год.

Важливий показник радіаційного режиму – тривалість сонячного сяйва, тобто час, протягом якого прямі сонячні промені потрапляють на земну поверхню. Закарпатська низовина одержує найбільше сонячного сяйва – до 2025 год. за рік (максимальна можлива тривалість становить 4450 год.), на 30 % більше, ніж у гірських районах. У найкращих інсоляційних умовах знаходяться влітку гірські долини, які орієнтовані з заходу на схід, а взимку значно більше тепла в долинах, що простягнулися з півночі на південь.

Дані актинометричних спостережень у районах Берегова та Міжгір’я дозволяють характеризувати в загальних рисах складові радіаційного балансу для території області (табл. 1).

Сумарна радіація змінюється від 3110 до 4370 МДж/м2 за рік. Мінімальні значення цієї радіації протягом року відмічаються у грудні в Міжгір’ї і дорівнюють 59 МДж/м2 за місяць, максимум її припадає на липень у Берегові і дорівнює 633 МДж/м2 за місяць. Сезонна сумарна радіація взимку становить 300–340 МДж/м2, влітку – 1270–1830 МДж/м2, восени – 530–820 МДж/м2. Максимальні значення зимових сум радіації характерні для Чорногори (близько 545 МДж/м2, Говерла).

Радіаційний баланс і його складові істотно залежать від рельєфу місцевості, зі збільшенням висоти над рівнем моря він зменшується.

По території області взимку середні сезонні суми радіаційного балансу становлять мінус 17, мінус 34 МДж/м2, весняні – 510– 690 МДж/м2, літні – 680–1040 МДж/м2, осінні – 160–300 МДж/м2. Річні суми радіаційного балансу дорівнюють у низинних районах (Берегове) 2011 МДж/м2, у гірських (Міжгір’я) – 1311 МДж/м2.

Найвищих значень радіаційний баланс досягає у липні – 369 МДж/м2. У травні, червні і серпні (Берегове) він також значний – 306–360 МДж/м2. Період з плюсовим радіаційним балансом триває десять місяців, у січні та грудні він мінусовий.

Циркуляція атмосфери має своєрідний характер. Над територією області часто проходять циклони й антициклони, які приносять різні повітряні маси і зв’язані з ними атмосферні фронти.

Закарпатська область перебуває під впливом західного переносу повітряних мас переважно з Атлантичного океану, рідко – континентального повітря зі сходу. За даними М. С. Андріанова, тут переважає морське повітря помірних широт, потім континентальне. Повторюваність надходження тропічних і арктичних повітряних мас невелика.

Для холодної пори року характерна циклонічна діяльність із районів Атлантичного океану, а також з півдня. Часте надходження морського повітря зумовлює протягом зими досить високі температури та відносну вологість повітря. Іноді арктичні повітряні маси, які проникають «коридорами» річкових долин, спричиняють різке зниження температури повітря в низинно-передгірних районах.

З настанням весни починають переважати повітряні маси, пов’язані з азорським антициклоном. Посилюється і вплив циклонів з районів Середземного моря, частіше надходять континентальні маси повітря помірних широт, які формуються над Північною Африкою. При вторгненні холоду з районів Скандінавії та Англії виникають заморозки.

У літній сезон переважає перенос морських повітряних мас із заходу та північного заходу. Максимальні температури повітря (до 38…40 °С) спостерігаються тоді, коли з Північної Африки надходить континентальне тропічне повітря.

З настанням осені поступово відновлюються циркуляційні процеси, характерні для зимового сезону. Помітно збільшується вплив відрогу сибірського антициклону, особливо у другій половині, коли переважає похмура дощова погода, часті тумани.

Земна поверхня, як кліматоутворюючий фактор, впливає на погодні процеси через поглинання й перетворення сонячної радіації в результаті трансформації повітряних мас у ході турбулентного теплота вологообміну і радіаційних процесів. Кліматичні умови області дуже різноманітні і залежать від висоти над рівнем моря, орієнтування та експозиції схилів. Гори впливають на повітряні течії і фронти, обумовлюють регенерацію циклонів.

У нижніх шарах атмосфери під впливом неоднорідності стану земної поверхні виникає місцева циркуляція. Найбільш чітко вона проявляється в горах у вигляді гірсько-долинної циркуляції влітку і фенових вітрів при перевалюванні повітряних потоків через гірські хребти взимку. Така циркуляція зумовлює місцеві кліматичні особливості – мікроклімат, а рельєф – вертикальну кліматичну зональність.

 

Таблиця 1. Місячні та річні суми радіації (МДж/м2) і середнє альбедо. %

Радіація I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII За рік
Берегове
Пряма сонячна 101 134 272 339 469 549 582 524 402 256 142 88 3858
Розсіяна 75,4 109 176 226 297 297 306 256 180 126 75,4 41,9 2166
Сумарна 109 163 335 453 595 628 633 570 436 268 113 67,0 4370
Радіаційний баланс -16,8 16,8 117 235 339 360 369 306 210 88,0 4,2 -16,8 2011
Альбедо 50 42 26 20 22 21 20 20 20 20 21 35 23
Міжгір’я
Пряма сонячна 88,0 122 201 197 222 230 210 251 197 163 46,1 54,5 1982
Розсіяна 62,8 96,4 163 205 260 264 260 230 168 105 58,7 50,3 1923
Сумарна 88 151 268 335 419 440 415 411 281 172 75,4 58,7 3114
Радіаційний баланс -29,3 12,6 92,2 176 239 247 226 205 122 41,9 -4,2 -16,8 1311
Альбедо 64 53 34 20 22 22 23 23 23 23 32 35 33

 

Вітер. Напрямок вітру та його швидкість залежать від сезонного розподілу баричних систем і взаємодії між ними. В низинних районах взимку переважає південно-східний вітер, навесні – південно-східний та північно-східний, влітку – північно-західний, північно-східний, а восени – південно-східний (табл. 2). Більшість метеорологічних станцій розташовані в глибоких, захищених долинах і їх дані відтворюють лише місцевий вітровий режим, не характеризують розподіл вітру по території. Так, в районі м. Рахова переважаючий південно-західний напрям вітру співпадає з напрямком долини Тиси.

Середньорічна швидкість вітру становить 1,2…2,4 м/с. Максимальна швидкість вітру 40 м/с зареєстрована в липні в районі Хуста, у серпні в Ужгороді – 28 м/с. На високогір’ї (г. Плай) вітер зі швидкістю 40 м/с спостерігався у січні – березні (1970, 1976 рр.), в літньо-осінній період 24…34 м/с (1971, 1974 рр.). В Ужгороді сильні вітри (понад 15 м/с) частіше повторюються взимку і навесні, мають північно-східний напрям, зв’язані з вторгненням холодних повітряних мас через гори. Влітку сильні вітри зв’язані з короткочасними денними шквалами й супроводжуються зливами, грозами, градом. Вони можуть завдати значної матеріальної шкоди народному господарству. Таке явище спостерігалося в районі м. Тячева в ніч на 28 липня 1982 р.

 

Таблиця 2. Повторюваність вітрів різних напрямків і штилів за рік, %

Станція Пн ПнС С ПдС Пд ПдЗ З ПнЗ Штиль
Ужгород 12 16 14 25 8 4 5 16 35
Берегове 13 12 8 24 14 8 6 15 26
Хуст 6 24 27 10 3 7 18 5 8
Великий Березний 30 14 1 7 18 7 6 17 45
Нижні Ворота 17 29 3 2 4 28 9 8 55
Нижній Студений 39 10 2 8 19 8 2 12 28
Руська Мокра 23 17 5 12 6 7 12 18 5
Рахів 2 26 13 2 5 36 14 2 63

 

Протягом року в низинних районах найбільше повторюється вітер зі швидкістю до 5 м/с (16…46 %), в гірських долинах до 3 м/с (15…72 %). Сильні вітри, понад 15 м/с, які повторюються періодично на Закарпатті, є причиною катастрофічних вітровалів у гірських лісах, зокрема ялинових монокультур.

Характерна також гірсько-долинна циркуляція, яка відбувається під впливом випромінювання тепла й охолодження приземних шарів повітря. Гірсько-долинні вітри – періодичні. Вони вдень дмуть з долин у напрямку гір, а вночі, навпаки, особливо в долинах Ужа, Латориці, Боржави, Ріки, Тереблі, Тересви. Спостерігаються фени з високою температурою і пониженою відносною вологістю повітря. Вони прискорюють танення снігу, а в теплу пору року висушують повітря (нижче 30 %).

Температурний режим. Температурний режим формується під впливом радіаційного режиму, атмосферної циркуляції, характеру підстилаючої поверхні. В області розподіл температур дуже складний і визначається висотою над рівнем моря та особливостями рельєфу. В горах спостерігається зниження температури з висотою. Зі збільшенням висоти над рівнем моря температура повітря знижується. Вертикальний температурний градієнт (зміна температури на 100 м підйому) в середньому за рік становить 0,76…0,86 °С. В холодний період він досягає 0,4…0,7 °С, а в літній 1…1,1 °С.

 

Таблиця 3. Середні місячні й річні температури повітря

Станція Висота, м І ІІ ІІІ IV V VI VIІ VIII ІХ X XI XII Рік
Ужгород АМСГ 115 –3,1 -0,7 4,8 10,0 15,6 18,4 20,5 19,7 15,5 9,7 4,9 0,1 9,6
Берегове 113 –3,0 -1,4 4,7 10,7 15,9 18,6 21,1 20,2 16,3 10,8 4,9 0,1 9,9
Хуст 166 –4,6 –2,9 3,5 9,9 15,2 18,0 20,1 19,2 15,1 9,6 3,7 -1,5 8,8
Буштина 202 -4,2 -3,1 3,1 9,8 15,0 18,0 19,8 18,9 14,7 9,5 3,4 -1,3 8,6
Великий Березний 209 -4,1 –2,7 3,1 8,9 13,9 16,9 19,2 18,2 14,0 9,1 3,7 -1,2 8,2
Солотвина 292 –4,2 –2,3 3,6 9,4 14,4 17,1 18,9 18,2 14,3 9,5 3,8 -0,8 8,5
Ставне 379 –5,1 –3,5 1,1 7,3 12,5 15,4 17,5 16,5 12,7 8,0 2,3 -2,0 6,9
Нижні Ворота 500 –5,2 –3,8 1,5 6,8 12,5 15,3 17,0 16,2 11,8 6,8 2,2 -2,4 6,6
Нижній Студений 615 –6,3 -4,8 0,3 5,4 11,3 14,1 15,9 15,2 11,0 6,1 1,2 -3,3 5,5
Руська Мокра 584 –6,0 –4,6 0,2 5,5 11,0 14,1 16,2 15,3 11,5 7,4 1,1 -3,3 5,7
Рахів 433 -4,8 -3,2 2,0 7,8 13,1 16,0 18,0 17,1 13,1 8,4 2,4 -2,1 7,3
Ясіня 645 –5,9 -4,7 0,5 6,3 11,9 14,8 16,7 16,0 12,1 7,2 1,5 -3,1 6,1
Турбат 1140 –7,8 –8,0 -2,6 2,0 8,0 11,4 13,8 12,3 8,7 4,2 -1,1 -4,8 3,0
Міжгір’я 456 –5,6 -4,0 1,4 6,2 12,6 15,4 17,0 16,1 12,1 7,3 2,2 -2,5 6,5
Козмещик 877 –5,8 -5,4 –0,6 4,3 10,0 13,0 15,2 14,5 10,8 6,1 0,7 -3,4 5,0
Бредула 750 –6,4 –5,6 –0,8 4,0 8,9 12,0 14,6 13,6 9,8 6,1 0,3 -3,5 4,4
Синевирська Поляна 772 –5,8 –5,5 -1,0 3,5 9,3 12,3 14,5 13,3 10,0 5,8 0,3 -3,7 4,4
Плай * 1330 –6,2 –6,3 -2,4 1,5 7,5 9,4 10,8 11,3 7,8 3,5 -1,4 -4,9 2,6

*Дані за період спостережень (1968–1985 рр.) на г. Плай, поблизу Волівця

 

В окремі роки взимку на станціях, розміщених на відкритих вершинах і схилах, стік холодного повітря іноді буває такий великий, що температура на вершинах виявляється вищою, ніж на схилах і в, долинах, тобто вертикальний температурний градієнт стає від’ємним. Це буває внаслідок сильних інверсій (підвищення температури повітря з висотою), які утримуються протягом кількох днів.

У передгірно-низинних районах області відносно високі річні температури 9…10 °С, в гірських долинах 6…7 °С, на найвищих горах (1100–1400 м) близько З °С (табл. 3).

Середньомісячна багаторічна температура повітря – показник, який свідчить про термічний режим і тому має велике практичне значення. Середня температура січня коливається від мінус 3,1 °С (Ужгород) на низині до мінус 7,8 °С (Турбат) у горах. У березні середня температура плюсова і в передгірно-низинних районах становить 4…5 °С, у гірських долинах 0…2°С, а на високогір’ї вона мінусова ( -1… -3°С). Протягом квітня – травня спостерігається інтенсивне підвищення температури: в низині вона становить 11…16 °С, на високогір’ї 1…8°С тепла. Найвища місячна температура в липні, серпні: на низині 20…21 °С, у горах 15…19 °С, на високогір’ї 11…14 °С. З вересня відмічається зниження температури повітря. Зимовий режим її в низинних районах настає в другій декаді грудня, у горах – у третій декаді листопада.

Абсолютний максимум температури повітря становить в низинно-передгірних районах 41 °С, в горах 37 °С. За післявоєнний період спостережень 39 °С зареєстровано в Ужгороді в липні 1952 року.

Абсолютний мінімум температури повітря становить у низинно-передгірних районах мінус 33 °С, в горах мінус 36 °С (табл. 4). За післявоєнний період спостережень зниження температури до мінус 32 °С зареєстровано в січні 1954 року (Берегове, Нижні Ворота).

У низинних районах в середньому протягом 80 днів на рік середньодобова температура повітря становить 15…20 °С. Майже півтора місяця тримається 20…25 °С, а в горах така температура може утримуватися влітку протягом 1…2 днів. У горах 83 дні в році з середньодобовою температурою 10…15 °С (Руська Мокра).

Безморозний період в низинно-передгірних районах в середньому триває 175, у горах – 150 днів (табл. 5). Найбільша тривалість його– 242 дні (1960, Берегове), найменша– 101 день (1959, Нижній Студений).

Зима – період, обмежений датами стійкого переходу середньодобової температури через 0 °С восени і навесні. В низинних районах вона починається у другій декаді грудня, а закінчується в другій половині лютого. В горах настає раніше – в третій декаді листопада і продовжується до початку березня. Тривалість зими в низинних районах – 2, в передгірних – близько 3, у гірських долинах – 3,0…3,5, а на високогір’ї – 4…5 місяців.

Інтенсивні (до плюс 15 °С) й тривалі відлиги можуть виникати в будь-який місяць, призводять до повного сходження снігу й скресання рік. За зимовий сезон у низинних районах області кількість днів з відлигами в середньому становлять 59. У районі Берегова в грудні 1947, 1950, 1960, 1979 років максимальна температура повітря становила плюс 15 °С, а в січні 1949, 1953, 1958, 1961, 1975, 1979 років – плюс 12 °С. У січні 1979 року в умовах глибокої відлиги на ріках області формувався високий снігово-дощовий паводок.

 

Таблиця 4. Абсолютне значення температури повітря

Станція І ІІ ІІІ IV V VI VII VIII ІX X XI XII Рік
Температурний максимум
Ужгород 13 17 27 32 33 37 39 40 34 31 29 17 40
Берегове 14 18 28 32 34 37 39 41 36 32 30 18 41
Хуст 12 16 27 32 34 36 38 40 37 31 28 15 40
Великий Березний 13 17 27 31 33 36 37 39 35 31 29 16 39
Рахів 12 16 26 31 32 35 36 39 35 27 28 15 39
Міжгір’я * 12 16 24 27 29 30 34 32 28 26 22 11 34
Руська Мокра 12 14 24 29 31 33 35 37 33 30 28 14 37
Нижній Студений 12 15 24 28 30 33 34 36 32 29 26 14 36
Нижні Ворота 12 16 26 30 32 34 36 37 33 30 29 15 37
Плай ** (Воловець) 8 7 14 18 21 21 26 26 22 18 15 8 26
Температурний мінімум
Ужгород -29 -32 -24 -12 -2 3 6 4 -2 -18 -22 -25 -32
Берегове -33 -28 -23 -12 -1 1 7 4 -1 -17 -23 -27 -33
Хуст -33 -30 -28 -12 -1 2 6 5 -5 -13 -21 -32 -33
Великий Березний -33 -31 -26 -13 -4 2 5 2 -3 -19 -21 -30 -33
Рахів -31 -30 -26 -14 3 0 4 3 -2 -17 -23 -29 -31
Міжгір’я * -27 -27 -24 -6 -3 2 5 2 -4 -10 -17 -26 -27
Руська Мокра -36 -33 -30 -16 -5 -1 3 0 -3 -20 -26 -32 -36
Нижній Студений -36 -33 -31 -16 -6 -1 2 0 -6 -20 -26 -32 -36
Нижні ворота -34 -32 -29 -15 -5 -1 3 0 -3 -20 -24 -31 -34
Плай ** (Воловець) -26 -19 -18 -12 -10 2 2 1 -6 -12 -16 -20 -26

Примітка: *Дані спостережень за 1965–1985, ** за 1969–1985 роки.

 

Таблиця 5. Дати першого і останнього заморозків у повітрі і тривалість безморозного періоду

Станції Останнього Першого Тривалість безморозного періоду по роках, дн
середня найраніша найпізніша середня найраніша найпізніша середня найменша найбільша
Ужгород 18IV 26III1972 3VI1965, 1982 15X 18IX1959 23XI1968 179 138 1960 231 1961
Берегове 19IV 15III1972 20V1952 14X 24IX 1948 22XI1960 177 141 1954 242 1960
Хуст 20IV 23ІІІ1975 23V1952 15X 18IX1959 23XІ1960 177 139 1952 217 1966
Великий Березний 2V 7IV1966 24V1980 30IX 14IX1973 2XI1966 150 118 1973 195 1968
Нижні Ворота 13V 8IV1966 13VI1950 24IX 14IX1960 30Х1966 133 107 1977 204 1966
Нижній Студений 16V 11IV1950 2VI1977 21IX 4IX1958 9X1951 127 101 1959 193 1966
Міжгір’я 29IV 8IV1966 2VI1977 8X 14IX1973 27X1974 161 115 1977 188 1974
Рахів 29IV 27III1975 23V1952 14IX1973 1XI1980 159 116 1952 200 1975

 

R002

Рис. 2. Графік ходу метеорологічних елементів по станції Рахів. Умовні позначення: б – середньомісячна температура повітря; а – середній максимум; в – середній мінімум; г – абсолютні максимум і мінімум; д – середньомісячна, максимальна і мінімальна кількість опадів.

 R003

Рис. 3. Графік ходу метеорологічних елементів по станції Ужгород. Умовні позначення: б – середньомісячна температура повітря; а – середній максимум: в – середній мінімум; г – абсолютні максимум і мінімум; д – середньомісячна, максимальна й мінімальна кількість опадів.

Зима в області м’яка. Так, в Ужгороді у січні середньодобова температура в межах від мінус 5 °С до плюс 5 °С в середньому буває 20 днів, від 0 до плюс 5 °С – 9 днів, а нижча (мінус 10 °С) спостерігається 4 дні. Середньодобова температура нижче мінус 5 °С найдовше в січні утримується лише в горах (28 днів, Нижній Студений).

 

Таблиця 6. Дати настання середньодобових температур повітря вище і нижче відповідних меж і число днів 8 температурою, яка перевищує ці межі

Станція Температура, °С
-5 0 6 10 15 20
Ужгород 18 II 18 III 16 IV 11 V 7 VII
16 XІІ 15 XІ 14 X 18 IX 13 VIII
300 241 180 129 36
Берегове 23 II 17 III 12 IV 8 V 1 VII
16 XІІ 15 XІ 20 X 23 IX 19 VIII
295 242 190 137 48
Хуст 26 І 1 III 22 III 16 IV 13 V 11 VII
22 І 5 XІІ 9 XІ 14 X 16 IX 9 VIII
360 278 231 180 125 28
Великий 3 ІІІ 24 III 21 IV 25 V
Березний 7 XІІ 8 XІ 10 X 9 IX
278 228 171 106
Нижні 5 ІІ 8 ІІІ 5 IV 1 V 11 VI
Ворота 9 І 29 XІ 27 X 27 IX 26 VIII
337 265 204 148 75
Нижній 14 II 14 III 13 IV 6 V 28 VI
Студений 29 XII 23 XІ 23 X 22 IX 19 VIII
317 253 192 138 51
Руська 13 II 15 III 13 IV 8 V 26 VI
Мокра 31 XII 21 XI 28 X 28 IX 19 VIII
320 250 197 142 53
Рахів 31 І 5 III 31 III 28 IV 3 VІ
15 І 30 XI 2 XІ 7 X 2 IX
348 269 215 161 90
Ясіня 13 II 13 III 9 IV 4 V 18 VI
1 І 25 XІ 27 X 29 IX 24 VIII
321 256 200 147 66

Важливим показником термічного режиму є дати весняного та осіннього переходу середньодобової температури через 0°, 5°, 10°, 15 °С (табл. 6).

Перехід середньої добової температури через 0°С у бік її підвищення вважається кінцем холодного й початком теплого періоду. Починається весна в області у третій декаді лютого й закінчується у другій декаді травня. У горах вона настає у другій декаді березня і продовжується до третьої декади червня. Тривалість весняного сезону в низинно-передгірних районах 75–80, в гірських – близько 100 днів.

У весняний сезон температурний режим нестійкий. Теплі дощові дні чергуються з сніжними й морозними; ясні сонячні дні змінюються холодними й дощовими.

Заморозки в повітрі весною закінчуються у другій декаді квітня в низинно-передгірних районах, в гірських – у першій декаді травня. На поверхні грунту заморозки весною закінчуються в низинних районах на початку травня.

На початок літа прийнята дата переходу середньодобової температури через плюс 15 °С в бік її підвищення. Літо в низинно-передгірних районах починається в першій декаді травня і триває в середньому 130 днів, до середини вересня. У горах на висоті 400–600 м літній сезон триває 60–70 днів, а вище 1000 м – літа фактично не буває. Влітку в низинних районах середньодобові температури повітря переважають в межах 15…20 °С, а максимальні досягають 28 °С (липень, 1972 р.). Можливі значні зниження температури в липні та серпні на низині до 5 °С, у горах – до нуля.

За початок осені прийнято перехід середньої добової температури через 15 °С у бік її зниження. У низинно-передгірних районах осінь починається з другої половини вересня й продовжується до другої половини грудня. У горах вона настає в кінці серпня і триває до кінця листопада. Тривалість осені в середньому становить 80–100 днів. Перша половина осені переважно тепла, суха, малохмарна. В окремі роки середні добові температури досягають 15…20 °С. З другої половини листопада температура повітря знижується, кількість днів з опадами, туманами збільшується. Осінні заморозки починаються в середньому 16–18 жовтня, в горах – 27–29 вересня. Вони можуть настати і в другій декаді вересня або на початку третьої декади листопада.

Для вегетаційного періоду характерним є такі показники теплозабезпеченості, як сума температур понад 5 °С, тривалість безморозного періоду. Період вегетації визначається відрізком часу, в якому середньодобові температури повітря становлять понад 5 °С. Для низинно-передгірних районів такий перехід відбувається у другій половині березня, а закінчується в першій половині листопада і триває 230–240 днів. У горах тривалість вегетаційного періоду – 190– 215 днів. Найвища – 242 дні (1960, Берегове), найнижча – 101 день (1959, Нижній Студений).

Суми середніх добових температур вище плюс 5 °С (суми ефективних температур) характеризують кількість тепла, що одержують сільськогосподарські культури за вегетаційний період і дорівнюють в середньому в низинних районах 3500 °С, у передгірних – 3200 °С і в гірських – 2500 °С.

Важливим показником ресурсів тепла є суми середніх добових температур за період, коли вони перевищують плюс 10 °С (суми активних температур). У низинних районах вони дорівнюють в середньому 3200 °С, в передгірних – 2900 °С і в гірських – 2200 °С. Завдяки особливостям мікроклімату на південному схилі у Виноградові і біля Мужієва суми активних температур досягають-. 3500– 3600 °С. Тривалість періоду активних температур в низинно-передгірних районах становить в середньому 185, а в гірських – 150 днів.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags:

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  https://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com