Із горючих корисних копалин на Закарпатті виявлені природний газ, вугілля, торф і бітумінозні породи.

Природний газ і нафта. В останні роки на Закарпатті відкрито два промислові родовища газу: Солотвинське і Русько-Комарівське. На Солотвинському родовищі промисловий приплив газу з дебітом 777 тис. м3/добу і пластовим тиском 14,73 МПа одержано з тортонських новоселицьких туфів із глибини 1485 м. Родовище Русько-Комарівське представлене чотирма газоносними горизонтами, що розташовані в сарматських відкладах на глибинах: 3890– 3823 м, 3399–3230 м, 1448–1368 м і 1338–1300 м. Промислове значення мають два останніх горизонти, приплив газу з яких становить перші десятки тисяч тонн на добу. Однак, як рахують спеціалісти, можливості відкриття нових газових і нафтових родовищ на Закарпатті ще далеко не вичерпані. В надрах Закарпаття на багатьох стратиграфічних горизонтах є тріщинуваті й пористі породи-колектори, а також структури-пастки, сприятливі для нагромадження в них нафти і газу. На багатьох ділянках прогину, а також в Пенінській зоні Карпат відомі нафтогазопрояви у вигляді літологічно невитриманих газоносних і нафтоносних горизонтів, не промислових припливів або викидів газів, припливів слабомінералізованих вод з невеликою кількістю газів тощо. І нарешті відкриті вже родовища як в межах Закарпаття, так в СРР, УНР та ЧССР, на територіях, що характеризуються подібною геологічною будовою.

Вугілля. На Закарпатті зустрічається буре та перехідне від бурого до кам’яного вугілля. Родовища і вуглепрояви бурого вугілля розміщені в смузі передгір’я завширшки 18–34 км, що простягується із північного заходу від Ужа на південний схід до Тереблі. У цій смузі виявлено близько 50 родовищ і вуглепроявлень. Основні вугільні родовища, такі як Ужгородське, Березинське, Ільницьке, Біганське розташовані в Мукачівській улоговині. Кілька невеликих: (Кривське, Вишківське, Новоселицьке) знаходяться в Солотвинській улоговині.

Вугленосні відклади закарпатських буровугільних родовищ приурочені до неогену і концентруються в тортон-сарматських, паннонських і верхньопліоценових утвореннях. Вони представлені піщано-глинистими комплексами з туфами, туфітами й туфобрекчіями. Потужності вугленосних комплексів нестійкі і змінюються від десятків до сотень метрів. Вугленосність розрізів нерівномірна. Кількість промислових вугільних пластів міняється від 1 до 7. Найчастіше поклади мають від 2 до 4 пластів. Потужність вугільних пластів змінюється від 0,7 до 5–7 м. У більшості випадків вона становить 1 – 1,25 м. Найпотужніші пласти на Ужгородському родовищі становлять 8 м, Ільницькому 5–9 м, Горбському 6–15 м.

Глибина залягання вугільних пластів коливається в межах від 2–7 м до 200–300 м. Пласти характеризуються горизонтальним або слабо похилим заляганням. Тільки подекуди вони падають круто. Будова вугільних пластів складна. Побудовані вони з 2–5 пачок, розділених прошарками глин, алевролітів, туфів і туфітів. Всі пласти невитримані. За простяганням і падінням вони переходять у вуглисті глини й туфіти.

Якість вугілля дуже мінлива. Вугілля Ужгород-Мукачівського району має: вологи 1,05–34,77, золи 7,69–17,0, летких речовин 33,0– 61,35, сірки 1,07 %. У вугіллі Вишківського району є: вологи 8,7, золи 6,85, летких речовин 34,55, сірки 0,65 %• Воно має найвищу серед усіх родовищ теплотворну здатність.

Вугілля Закарпаття утворилося з хвойних і листяних деревних порід, а також вологолюбивих трав’янистих рослин. Серед бурого вугілля зустрічаються лігніти, які зберегли ще структуру деревини.

Тепер на Закарпатті розробляється тільки одне Ільницьке родовище. Його запаси становлять близько 20 млн. т. Працює шахта «Ільницька» і кар’єр по видобутку вугілля відкритим способом. Щорічно тут видобувається біля 150 тис. т вугілля. Всі інші родовища характеризуються малими запасами, низькою якістю вугілля, значною глибиною його залягання, високою обводненістю покладів, а тому їх розробка в наш час традиційними методами нерентабельна.

Торф. На низьких заплавних терасах річок, у межах рівнинної частини Закарпаття, подекуди трапляються малопотужні торфовища. Розвідано 6 торфовищ. Запаси торфу в них незначні. У перерахунку на повітряно-суху масу вони становлять 12 тис. т.

Бітумінозні породи. Широке розповсюдження мають менілітові й дусинські чорні аргіліти, що характеризуються високим вмістом органічної речовини. При термічній їх обробці при температурі 500–600 °С виділяється піролізний газ, підсмольна вода і «сланцева смола». Із останньої можна одержати 8–15 %бензину, 25– 40 % гасу, 35–45 % олив і 8–10 % дорожного бітуму. Вони можуть розглядатись як потенціальна сировина для одержання нафтопродуктів.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags: геологія, надра