Береза бородавчаста (Betula verrucosa Ehrh.). Російська назва — береза бородавчатая.

Загальновідоме дерево з родини березових (Betulaceae), заввишки до 20 м. Цвіте в квітні — на початку травня.

Росте на лісосіках у дубових, іноді букових лісах.

Застосування. З лікувальною метою використовують бруньки (Gemnae betulae) й листя (Folia betulae). В бруньках містяться ефірні масла, смолисті речовини, глюкоза й невелика кількість вітаміну С — до 70 мг%. У листках є значна кількість вітаміну С, до 3% сапоніну, 0,4—0,5% ефірних масел, смоли, бетулалбіну, 5—9% дубильних речовин пірокатехінової групи й невелика кількість нікотинової кислоти та глюкозид бетулозиду.

Настій з бруньок і листя берези (10—15 г на 200 г води) п’ють як сечогінне по столовій ложці 3—4 рази на день. В народній медицині застосовується також при спазмах та інших розладах шлунка, при ревматизмі («ломоті»). Відвар з бруньок діє жовчогінно. Водні настої листя берези рекомендують як вітамінний засіб (вітамін С). Спиртна витяжка з бруньок сприяє росту волосся.

Гарячі ванни, заправлені настоєм з бруньок, застосовують при лікуванні гострих та хронічних екзем. Таблетки активованого березового вугілля («карболен») використовують як адсорбент при отруєннях. В народній медицині березовий сік п’ють як загальнозміцнюючий засіб при фурункульозі, ангіні, при анеміях (малокров’ї), після поранень, при довго незаживаючих ранах, трофічних виразках, каменях в нирках. А.П.Попов (1967) пропонує при виразках шлунку і дванадцятипалої кишки брати 50 г бруньок берези, настоювати їх протягом 10 днів на 500 г горілки й одержаний настій пити по 1/2—1 чайній ложці з водою 3 рази на день за 15—20 хв. до їжі. Відвар з листків берези пропонується як засіб, що регулює функціональну діяльність жіночих статевих органів, при малих менструаціях.

Збирання. Бруньки збирають ранньою весною в період набубнявіння. Зрізують гілки з бруньками, зв’язують у пучки і сушать у добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 25—30°. Сухі бруньки очищають від гілок і сміття. Листя берези збирають до або під час цвітіння.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971