Чемериця біла (Veratrum album L.). Російська назва— чемерица белая; місцева — тарганиння, чемерика, чемерка лугова, чемерник, чемерниця, чемир, чимир, чимірниця, черемиця біла, черкес.

Чемериця біла.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини лілійних (Liliaceae), досягає 60—150 см у висоту. Кореневище циліндричне або обернено-конічне з багатьма додатковими коренями. Стебло пряме, при основі обвите листковими піхвами, вгорі — опушене; листки яйцевидно-еліптичні, верхні — ланцетні. Квітки дрібні, зсередини брудно-білі, зовні зеленуваті, зібрані у волотисте суцвіття. Плід — коробочка. Цвіте в червні—липні.

Вся рослина дуже отруйна.

Росте в основному на полонинах на вогких місцях, на лісових полянах, а також на вогких луках.

Застосування. З лікувальною метою використовують кореневище і корені (Rhizoma et radix veratri). Вони містять 0,5—1% алкалоїдів, до 25% смоли, жир, глюкозидну гіркоту вератрамарин й органічні кислоти.

Чимериця використовується головним чином у вигляді мазі як болезаспокійливий засіб при невралгічних і ревматичних захворюваннях, для дезинфекції білизни. Кореневища використовують і в ветеринарній практиці у вигляді порошку та в настоях як добрий засіб, що збуджує діяльність шлунка у жуйних. Мазь, виготовлена з чемериці, використовується проти овода.

Збирання. Кореневища збирають звичайно восени, але можна збирати і ранньою весною. їх використовують разом з коренями, добре очищають від землі і промивають в холодній воді; розрізують на частини, щоб прискорити сушіння. Сушать на горищах або в інших добре провітрюваних місцях.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971