Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.). Російська назва — мыльнянка лекарственная; місцева — бобівник, бобовник, зірка, зірки білі, зводник, кокел, корінь мильний, мидлянка, мило дике, мило коров’є, мило собаче, мило татарське, миляк, миляник, милянка, мильник, мильниця, мутлиця, натяг, натягач, панчошник, пінка, самокиша, світ мильний, смотка, стягач, терлиць, частуха, чистуха.

Мильнянка лікарська.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини гвоздикових (Caryophyllасеае). Стебло прямостояче або вигнуте, голе або шорстко-короткопухнасте з повзучим гіллястим кореневищем. Листки довгасті або еліптичні, гострі, з трьома жилками. Квітки скупчені по 3—7 на кінцях стебла та гілок, білі або рожеві, пахучі. Плід — одногнізда коробочка. Цвіте з червня до жовтня.

Росте на берегах річок, на заливних луках, на забур’янених місцях. Іноді розводять в садах як декоративну рослину.

Застосування. З лікувальною метою використовують кореневища і коріння (Rhizoma et radix saponariae), які містять до 5% сапонінів — сапорубін або сапотоксин, а також сапорубінову кислоту.

В медицині мильнянка використовується як відхаркувальне і проносне.

Відвар з кореня в народній медицині вживають при захворюваннях нирок, печінки і селезінки.

Збирання. Кореневища з корінням викопують ранньою весною або восени, миють у холодній воді і сушать в добре провітрюваних приміщеннях або на відкритому повітрі.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971