Щавель гороб’ячий (Rumex acetosella L.). Російська назва — щавель воробьиный; місцева — гречка дика, квасець горобиний, квасниця польова, квасок, опуцьки гороб’ячі, путяник, щавник, щава, щавель горобинець польовий, щавель горобиний, щавель гусиний, щавель заячий, щавель наський, щавель овечий, щавель польовий, щавель сорочий, щавий, щавій квасець, щавка, щавлик горобиний, щавлук горобиний, щавлюк, щавль, щавник сорочий, щалка, щевій, щівник.

Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки від 16 до 60 см. Кореневище повзуче. Стебел — одне-чотири. Середня лопать прикореневих та нижніх стеблових листків — ланцетна або яйцевидно-ланцетна, верхніх — лінійно-ланцетна. З кутів верхніх листків виростають розгалужені суцвіття з дрібними червонувато-зеленими квітками. Цвіте в травні—серпні.

Росте на полях, сіножатях, пасовищах, по берегах річок, як бур’ян у посівах.

З лікувальною метою використовують водний настій з листків, які збирають під час цвітіння.

Щавель гороб’ячий широко застосовується в народній медицині. Вважається добрим лікувальним засобом при гарячці, хворобах печінки і болях голови.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971