Подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata L.). Російська назва — подорожник ланцетный; місцева — бабка вузька, вишишник, вишиліник, гойник-дородник, дорожник, листя гойове, лапка, острець, подорожник вузьколистий, подорожник малий, попутник тонкий, поранник, порізник, потягач, припутник дрібний, райник, ранник, стягач, трава волосяна, ушик, язики собачі, язичники, язички пессі.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини подорожникових (Plantaginaceae). Листки ланцетні, зібрані прикореневою розеткою. Квіткових стебел 2—5, вони в кілька разів довші за листки. Квітки дрібні, буруваті, зібрані в короткі майже яйцевидні суцвіття. Цвіте в травні—вересні.

Росте на луках, трав’янистих схилах, біля доріг.

Застосування. З лікувальною метою використовуються листки (Folium plantaginis lanceolatae). Вони містять глюкозид аукубін, ензими (інвертин і емульсин), слиз і смолу.

Подорожник як лікувальна рослина, відомий з давніх часів. Починаючи з X століття, персидські й арабські лікарі використовували подорожник як цінний лікарський засіб. В древній римській і грецькій медицині насіння подорожника з успіхом застосовували при дизентерії.

В народній медицині широко використовують листки як кровоочисний і обволікаючий засоби, а також при всіх видах катарів шлунково-кишкового тракту. Крім того, листки мають властивість охолоджувати, висушувати і стягувати рани.

Збирання. Листки збирають від травня до серпня лише з квітучих екземплярів. Після збору їх сушать в затінених, добре провітрюваних приміщеннях.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971