Блекота чорна (Hyoscyamus niger L.). Російська назва — белена черная; місцева — белена, бешиво, білей, білена чорна, білун, благотиця, блекіт, блекотень, блекотиця, блекотниця, бльокот собачий, дур-зілля, дурійка, дурман, дурноп’ян, зубівник, зубник, корінь п’яний, коров’як, любівник, люб’ятник, люлешниця, люліан, люлюк, люлюх, люляк, люлька, люльник, люльок, мак собачий, німиця, німиця польова, німиця чорна, ринди-ринда, сп’ячка, ягоди вовчі.

Одно-дворічна рослина з родини пасльонових (Solanaceae). Стебло гіллясте, заввишки 30—60 см, прямостояче, циліндричне. В перший рік утворює тільки розетку прикореневих листків, на другий — стебло з квітками. Листки довгасті або яйцевидні, зісподу з широкою білуватою серединною жилкою. Нижні листки звужені в черешок, верхні — сидячі. Квітки великі, брудно-блідо-жовті, з сіткою фіолетових жилок, всередині з фіолетовою плямою; під час цвітіння скупчені на вершку стебла і гілок. Плід — довгаста коробочка. Вся рослина липка від залозистих волосків: запах її важкий, дурманний, при сушінні зникає. Цвіте з кінця травня до жовтня (і під час плодоношення).

Вся рослина дуже отруйна.

Блекота чорна.

Росте як бур’ян здебільшого на смітниках, зустрічається на полях, біля шляхів, на городах і поблизу жител.

Застосування.

З лікувальною метою використовуються листки (Folia hyoscyami), рідше облиствлені вершки — трава блекоти (Herba hyoscyami).

Листя, як і вся рослина, містить отруйні алкалоїди гіосциамін і гіосцин або скополамін. В насінні міститься ще гіркий глюкозид гіосципікрин, гіосцирин, смолиста речовина, жирне масло, цукор, мінеральні солі та інші речовини.

Блекоту використовують в медицині з давніх-давен. Вона згадується уже в працях грецького лікаря Діоскорида (І ст. до н. е.). Як зовнішнє блекота в невеликих дозах має заспокійливу дію, а в великих викликає сильне подразнення.

З листків блекоти готують екстракти, блекотне масло, спиртову настойку, що вживаються як болезаспокійливі і протиспазматичні засоби всередину (за призначенням лікаря) або зовні. Блекотне масло застосовується тільки зовні.

Збирання. Заготовляють прикореневі та розеткові листки першого року розвитку — восени, а стеблові — на другий рік під час цвітіння. В цей період вони найбільш багаті на діючі начала. Сушать їх одразу після збирання в затіненому добре провітрюваному приміщенні.

При збиранні блекоти слід пам’ятати про її отруйність— не доторкатися до губ, очей, носа, а після роботи ретельно вимити руки.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971