Сухоцвіт багновий (Gnaphalium uliginosum L.). Російська назва — сушеница болотная, топяная; місцева — ростильник, сухоцвіт вогколобий, сухоцвіт драговинний,, сухоцвіт мокляковий, сухоцвітки, сушениця, товстушка.

Однорічна трав’яниста рослина заввишки 5—20 см, з родини складноцвітних (Compositae). Стебло від основи гіллясте. Листки лінійно-довгасті, тупуваті, до основи звужені. Квіткові кошики скупчені тісними пучками по кінцях гілок, при основі сильно опушені і оточені листками. Цвіте все літо, а місцями й восени.

Зустрічається на вологих луках, по берегах річок, канавах і в забур’янених місцях.

Застосування. З лікувальною метою використовують всю рослину (Herba gnaphalii uliginosi). В ній знайдено сліди алкалоїдоподібних речовин, ефірне масло, жирні речовини, смолу, фітостерини і багато каротину. А. А. Алмазов виявив у сухоцвіті алкалоїд гнофолін.

В народній медицині досі цю рослину використовували при грудній жабі і пораненнях.

Тепер її застосовують при різних захворюваннях: виразці шлунка, опіках, наривах, при гіпертонії. З трави виготовляють препарат «Антиульцерин», спиртовий екстракт, водний екстракт і порошок. Ці препарати запропоновані доктором А. Алмазовим. Всі вони сприяють розширенню кровоносних судин в місцях поранення, стимулюють розвиток сполучної тканини.

Настій трави (10—20 г на 200 г води по столовій ложці 3—4 рази на день) приймають при гіпертонії.

Збирання. Надземну частину збирають з кінця літа. Траву висмикують із землі разом з корінням і сушать на відкритому повітрі в добре провітрюваних приміщеннях.

Сухоцвіт багновий.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971