Морква дика (Daucus carota L.). Російська назва — морковь дикая; місцева — гніздо сороче, марзі, морква, морквеша, морквиця, морквиця польова, моркв’яниця, морківник, моркітник, морківця, моркляниця, морков, морковець, морковиця, морковлянка, морковник, морковниця, морковця, морков’ядь, морков’янка, морхва, морхов, мортьва, ріпа жовта.

Трав’яниста дворічна рослина з родини зонтичних (Umbelliferae). Вся рослина жорстковолосиста. Листки перисто-розсічені з довгими або лінійними частками. Квітки дрібні, зібрані в зонтики. Цвіте в липні—вересні.

Росте на сухих луках, на полях, біля доріг, на городах та в інших місцях.

Для лікування в народній медицині збирають тільки насіння. Зібрані зонтики моркви із стиглим насінням підсушують і обмолочують. Порошок з насіння (1 г на один прийом 3 рази на день) вживають при нестравлюванні шлунка і як вітрогінне. Насіння моркви вживають при нирково-кам’яній хворобі. Воно має спазмолітичну властивість і розширює судини.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971