Повитиця європейська (Cuscuta europaea L.). Російська назва — повилика европейская; місцева — берізка, бурачки, виліп, вилсоп, волокник, гунька, душило, канянка, корела, лептиця, оронька, отруцизна, павутиця, пальонка, перстенець звичайний, повитиця звичайна, повилика, правотиця безлиста, привитиця безлиста, привитиця, привітниця, пряжа, сіруха, сплітачка, хмелик, черевиця.

Дуже поширена отруйна однорічна рослина з родини повитицевих (Cuscutaceae), що паразитує на багатьох, переважно трав’янистих рослинах — на кропиві, хмелю, коноплях, конюшині, люцерні. Стебло дуже тонке, нитковидне (до 1 мм завтовшки), гіллясте, без листків і коренів. Прикріплюється до рослин, з яких черпає поживні речовини, з допомогою бородавчастих присосок. Квітки білі, зібрані щільними кулястими головками 0,5—1,5 см у поперечнику. Плід — трохи сплюснута коробочка, 2,5—3 мм в діаметрі; насінини трикутнояйцевидні, завдовжки близько 1 мм. Цвіте в червні—липні.

Поширена повитиця всюди, де вирощуються культури, на яких вона паразитує.

Повитиця в минулому широко застосовувалась в гомеопатії від висипок, грипу, при жіночих та інших захворюваннях.

В Західній Європі з цієї рослини виготовляють патентований препарат «Кускутин», до складу якого входить екстракт повитиці, сенни і алое.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971