Гарбуз звичайний (Cucurbita pepo L.). Російська назва — тыква обыкновенная; місцева — баня, гарбуз столовий, гарбуз простий, горгопка, динник, диня, кабак, кабачки, каракуцька, карахонька, свинячка, тиква.

Загальновідома однорічна рослина, яку вирощують на городах, з родини гарбузових (Cucurbitaceae).

З лікувальною метою використовують плоди і насіння (Pulpa et Semen cucurbitae). В народній медицині вживають насіння гарбуза як сечогінне і глистогінне. Насіння містить 30,3% сирого протеїну, 38,4% сирого жиру, 9,2% безазотних екстрактивних речовин, 18,1% сирої клітковини і 3,4% золи, фітостерин (кукурбітол), смолу з оксицеротиновою кислотою, цукор, саліцилову кислоту, білок, фітин та інші речовини.

М’якуш гарбуза, як продукт їжі, вважається добрим сечогінним засобом, що «очищає» не тільки нирки, але й весь організм.

Дуже корисний при різних захворюваннях кавун (Citrullus edulis Pang.). Місцева назва — арбуз, гарбуз волоський, гарбуз сироїд, гризачка, диня, диня гризуча, диня сируча, кавуниця, кавунячка, рябчик.

Він корисний не тільки хворим з порушеною діяльністю сечових органів, але й хворим артритом, склерозом тощо (М. А. Носаль).

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971