Белладонна (Atropa belladonna L.). Російська назва — белладонна; місцева — вишні песі, вишня вовча, дурман сонний, запри-дух, зілля сонне, зілля погане, вишня песся, йокшик, красавиця, мадраган, мадрагуля, мадрагуна, матриган, матригуна, матридун, матридуна, матріган, надраголя, надрагуля, німечник, німиця, німиця чорна, одурь сонна, островниця, отровниця, отровниця песя вишня, отруйниця, покшик, райдерево, сонник, царичка, ягода вовча, ягодка бішена.

Багаторічна, дуже отруйна трав’яниста рослина з родини пасльонових (Solanaceae). Стебло прямостояче, заввишки до 1—5 м, знизу пряме, вгорі вилкувато-гіллясте, короткозалозисто-пухнасте. Листки чергові, яйцевидні, загострені, біля основи звужені в короткий черешок, цілокраї. Квітки досить великі, поодинокі, рідше парні, розташовані в пазухах листків, у верхній частині буро-фіолетові або брудно-пурпурові, ближче де основи зеленувато-жовті або жовто-бурі. Плід — двогнізда приплющено-куляста блискуча чорна багатонасінна ягода з зеленою чашечкою. Цвіте в червні—липні, плоди дає в липні—серпні.

Росте в листяних лісах між чагарниками, на молодих лісосіках переважно на відкритих місцях на Закарпатті та в Прикарпатті. Природні зарості можна використати як насіннєву базу для селекційної роботи.

Белладонна

Застосування. З лікувальною метою використовують листки (Folia belladonnae), корені (Radix belladonnae) і траву (Herba belladonnae). Листки містять в собі алкалоїди, переважно гіосциамін, а також скополамін (гіосцин), глюкозид метилескулін, аспарагін, смолисті речовини. Корінь містить до 1,5% алкалоїду, в основному гіосциаміну, глюкозид метилескулін і до 12% дубильних речовин.

З листя белладонни виготовляють фармацевтичні препарати — екстракти і настойки, новогаленові препарати, які вживають як болезаспокійливий і протиспазматичний засоби при бронхіальній астмі, шлунково-кишкових захворюваннях, а також при отруєнні морфієм. Гіосциамін розширює зіниці.

Винний відвар коренів призначають при паркінсонізмі.

З коренів і листків одержують атропін.

Збирання. Листки збирають в період цвітіння, в червні—липні, 3—4 рази, в міру їх відростання. Общипують біля основи листкової пластинки. Сушать негайно в тіні.

Коріння збирають звичайно восени (вересень—жовтень) з рослин другого року. Заготовляють тільки м’ясисті, соковиті, бічні корені, видаляючи дерев’янисту основу головного кореня. Сушать в затінених, добре провітрюваних місцях.

Вся рослина отруйна, що слід враховувати під час її збирання і сушіння: не торкатися носа, очей, губ, а після закінчення роботи мити руки.

Агротехніка. Белладонна вологолюбна рослина. На першому році росте повільно, а на другому і в наступні роки дає потужні кущі і корені. Оптимальні умови проростання насіння коливаються в межах 20—25°С. Сходи розвиваються повільно. Надземна частина рослини повністю відмирає уже при температурі — 4—5°, а при потеплінні знову відростає з кореневої шийки.

Під белладонну, згідно з даними Г. Н. Котукова (1964), слід відводити родючі ділянки, захищені від вітрів і вимерзання з помірно підвищеною вологою. Добрі врожаї белладонна дає на окультурених грунтах з середнім і легким механічним складом, з міцною структурою. Хороші результати дає в присадибних сівозмінах: овочевих, кормових, лучних.

Добрими попередниками є: чистий пар, озимі, що йдуть по удобреному пару, просапні культури, під які вносили добрива.

Обробіток грунту починають з оранки на зяб на глибину 25— 27 см, а на грунтах з мілким орним шаром — на повну його глибину плугом з передплужником. При висіванні белладонни весною пар восени переорюють.

На основі даних Української дослідної станції лікарських рослин ВІЛАР, встановлено, що врожай белладонни збільшується при одноразовому внесенні 30 т/га гною, 60 кг азоту, 60 кг фосфору і 60 кг/га калію. Якщо белладонна йде по удобреному попереднику, норму гною можна скоротити до 20 т/га, а в нечорноземній зоні збільшити до 40 т/га. При внесенні добрив весною гній рекомендується замінювати перегноєм, зменшуючи при цьому норму вдвоє.

Белладонну можна розмножувати шляхом висівання стратифікованого насіння весною безпосередньо в грунт, висіванням сухого насіння на зиму, вирощуванням розсади в парниках та однорічних коренів у спеціальних розсадниках.

Основні способи розмноження — ранньовесняний і зимовий посіви. Норма висіву насіння при весняному висіванні — 8 кг/га, глибина загортання — 1—3 см з міжряддями в 60 см і 4 кг/га при квадратно-гніздовому способі сівби. Сіють весною стратифікованим, а на зиму — нестратифікованим насінням пізно восени. Норма висіву на зиму збільшується до 9—10 кг/га.

Для вирощування белладонни однорічними коренями закладають спеціальні розсадники, висіваючи насіння в борозенки на відстані 15—20 см. Сходи проривають, залишаючи по 2—3 рослини в букеті через кожні 20 см.

Однорічні корені восени викопують, зв’язують пучками і зберігають в погребах, буртах або траншеях. Ранньою весною підготовлені корені висаджують на постійні місця з площею живлення 60X30 см, а на більш родючих землях — 60X60 см.

Перед появою сходів плантації розпушують культиваторами в двох напрямках. Протягом літа потрібно провести не менще чотирьох—п’яти таких розпушень. Влітку рослини підживлюють органічними (5—6 т/га гноївки або 4—5 ц/га курячого посліду) і мінеральними добривами (25—30 кг азотних, 25—30 кг фосфорних і 25—30 кг/га діючої речовини калійних).

Листки з плантацій першого року збирають 2—3 рази протягом літа; восени при сприятливих умовах рослину викопують.

На перехідних плантаціях спочатку збирають листки, потім траву, знову листки і, нарешті, восени траву.

Урожай сухих листків на першому році культури досягає 3—4 ц/га, на другому і в наступні роки — 8—10 ц/га, а урожай трави — 15 ц/га.

Насінні ділянки закладають однорічними коренями, а при відсутності коренів на звичайних плантаціях виділяють площі з добрим травостоєм. Ягоди белладонни збирають після повного достигання в кілька прийомів, очищають від м’якуша. Урожай насіння з 2—3-річних плантацій коливається від 1 до 2 ц/га.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971