Полин звичайний (Artemisia vulgaris L.). Російська назва — полынь обыкновенная; місцева — бельняк, билина, билиця, билник, білник, біль чорний, віничник, забудка, забудьок, лябудка, нехворощ, нехворощ полева, нехворощ чорнобиль, чорнибиля, чорнобиль, чорнобильник.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітних (Compositae). Стебло пряме, часто темно-червоне, в середній і верхній частині гіллясте, заввишки 0,5—1,5 м. Листки знизу білоповстисті, нижні — з черешками. Головки квіток яйцевидно-довгасті, прямостоячі або трохи пониклі, зібрані густим волотистим суцвіттям. Цвіте з липня до вересня. Квітки жовті або червонуваті.

Росте серед чагарників, біля огорож, на забур’янених місцях, на городах, рідше біля берегів річок, окремими групками або поодиноко.

Застосування. З лікувальною метою використовують надземну частину (Herba artemisiae vulgaris). Вона містить в собі ефірне масло, гіркоту, дубильну речовину, вітамін С і каротин. Використовують також корінь (Radix artemisiae vulgaris), до складу якого входять інулін, цукор, слиз, смоли, жирне масло, дубильні речовини й ефірне масло.

Настій трави і кореня полину звичайного (10 г на 200 г води) в народній медицині застосовується при порушенні менструацій і як засіб, що заспокоює нервову систему, при істерії та епілепсії, при судорогах і конвульсіях.

При туберкульозі легенів корені полину варять у білому вині (10 хв.). В киплячий відвар додають мед і охолоджують. П’ють по склянці натще або по 3 столових ложки на день.

Для посилення післяродових виділень породілі п’ють напар з полину. Готують напар так: столову ложку порошка з вершків гілок чорнобилю запарюють в 1/₂ л води; п’ють по півсклянки 3 рази на день (М.А.Носаль).

Збирання. Траву (листки і вершки стебел) збирають під час цвітіння, в серпні, і негайно сушать в добре провітрюваних приміщеннях, без доступу сонця. Корінь викопують восени, після висихання стебел, очищають і теж швидко висушують.

Полин звичайний.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971