Полин гіркий (Artemisia absinthium L.). Російська назва — полынь горькая; місцева — білобиль, віниччя, деревко боже, молин, нехворош-полин, повинь, полин білий, полин гіркий, полин звичайний, полинець, полинь, полон, полон дикий, полон-трава, полонт, полонь, полун.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітних (Compositae), дуже ароматна. Стебла досягають до 1 м у висоту, ребристі, вгорі гіллясті. Стебло і листки шовковисто-сірі. Прикореневі листки й нижні стеблові на недовгих трохи крилатих черешках. Квіткові кошики дрібні, у верхній частині стебла зібрані у волоті. Цвіте в червні—серпні.

Зустрічається рідко на необроблених полях, біля шляхів, на городах, по схилах і в забур’янених місцях, переважно на рівнині (в Ужгородському, Великоберезнянському, Виноградівському та деяких інших районах).

Застосування. З лікувальною метою використовують листки (Folia absinthii), іноді розквітлі вершки (Herba absinthii). Вони містять глюкозиди — абсинтин і анабсинтин, які надають траві дуже гіркого смаку, отруйне ефірне масло, азулен, смолисті та білкові речовини, солі яблучної та янтарної кислот, вітамін С і каротин.

Застосовується як засіб, що стимулює діяльність травних органів і підвищує апетит. Вживають настойки по 20—30 капель в один прийом.

Збирають до або під час цвітіння в травні — на початку червня. Зривають знизу цілком розвинені листки, а вершки зрізують не більше ніж на 30 см. Сушать на вільному повітрі або на горищах.

Полин гіркий.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971