Кріп пахучий (Anethum graveolens L.). Російська назва — укроп пахучий; місцева — копер, копрій, кріп гордовий, кріп звичайний, кріпець, кроп, кропець, марарь, окріп, окріп’я, окроп, окропець, опара, укріп, укроп.

Однорічна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferae), досягає 40—100 см у висоту. Стебло круглясте, галузисте. Листки 2—3-перистороздільні, з лінійними нитковидними кінцевими частками; нижні листки черешкові; верхні — сидячі. Суцвіття зонтика великі, 20—50-променеві. Цвіте в травні—серпні.

Розводять на городах, іноді дичавіє і росте як бур’ян.

Плоди кропу містять до 4% ефірної олії, до складу якої входять карвон, дилапіол, лимонен, феландрен і до 20% жирного масла. В траві кропу, крім ефірної олії, міститься вітамін А, каротин тощо.

Застосування. В медицині траву кропу застосовують у вигляді настою при гіпертонії І та II ступеня, особливо ефективна дія трави в комбінації з натрій-бромидом. В народній медицині трава застосовується як сечогінний засіб, а плоди у вигляді порошка і настою — при захворюваннях дихальних шляхів, при задишці, розладі травлення і як засіб, що стимулює виділення молока. Настої трави кропу розширюють кровеносні судини, знижують артеріальний тиск, збуджують діяльність стомленого серця, збільшують діурез, поліпшують перистальтику кишок.

Кріп пахучий.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971