Парило звичайне (Agrimonia eupatoria L.). Російська назва — репейничек обыкновенный; місцева — буквиця, гармонія, гладишник, гладишник правдивий, гладушник, глекопар, горлянка, грудник, жолотник, земляничник, золотник, зрадзілля, зрадзіль, йолотник, кішка, кожушечка, кожушка, кошка, лепельки, лепельник, липник, маслянка, парник, печеночник, печінник, підсметанник, порушень, пухарець польовий, репешник, репик, репічай, репник, рип’яшки, рипка, ріп’ячок, сметанник, судопар, товстушка дівчача, ябошник.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини розових (Rosaceae). Стебло прямостояче, заввишки до 30—90 см, пухнасте. Листки переривчасто-перисті. Квітки золотисто-жовті, розташовані довгим колосовидним суцвіттям. Цвіте в липні— серпні.

Поширене парило звичайне по чагарниках, на схилах, узліссях, в трав’янистих місцях, особливо на низині і в передгір’ї.

Застосування. З лікувальною метою використовують надземну частину (Herba agrimoniae), яка містить багато катехінових дубильних речовин (в листках до 5%), флавоновий барвник кверцитрин, нікотинову і лимонну кислоти, холін, гіркі речовини, ефірні масла.

В минулому рослина досить часто застосовувалась в народній медицині від різних хвороб, особливо при шлункових захворюваннях, гемороях, ревматизмі.

Трава вживається також при жовчо-кам’яних хворобах, каменях нирок, водянці, внутрішніх кровотечах, при лікуванні міокардитів і мікроінфарктів. В ВІЛАРі (Москві) встановлено противоглистну властивість парила.

А. П. Левчук пропонує при маткових кровотечах відвар парила (30 г на 360 г води) вживати по столовій ложці через 3 год., при захворюваннях печінки п’ють настій з 10 г трави на 400 г води по півсклянки 4 рази на день за годину до їди.

Збирання. Надземну частину збирають в період цвітіння і сушать в затінених, добре провітрюваних місцях.

Парило звичайне.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971