Аконіт (Aconitum div. sp.). Російська назва — аконит; місцева — болиголов, борець, вовкобой, зілля чорне, катрафоя, когутки, коники, косатка, кошка, корень вовчий, кугугики, лабачий, лабачій, лабуштан, лютик, нетоя, одкасник, омага, омага жоноча, омага чоловіча, омат, омега, омега біла, омега голуба, омега синя, омега темно-голуба, омека, омера, омчега, омшега, папучі, приград, терлич, толя, тоя, тоя домашня, тоя звичайна, тоя іста, тоя лабачій, тоя лабуштан, тоя полонинська, тоядь, цар-зілля, цар-трава, черевички, черевички зозулині, чобітки, чорнотоя, чорне зілля.

Багаторічні трав’янисті рослини, часто з потовщеними веретеновидними або ріповидними коренями, з родини жовтцевих (RanuncuІасеае). Листки пальчасто-роздільні. Квітки зібрані в китиці, неправильні. Плід збірний, з трьох-п’яти листянок.

Це рід гостроотруйних рослин, який представлений у нашій флорі кількома близькими видам» (ще не дослідженими).

Аконіт.

Аконіт молдавський (A. moldavicum Hacq.). Квітки має брудно-фіолетові. Поширений в лісах, на узліссях, серед чагарників.

Аконіт низький (A. nanum Baumg.). Квітки фіолетові або голубі. Поширений на полонинах, скелях. Рідкісний вид, взятий під охорону.

Аконіт міцний (A. firmum Rehb.). Квітки синьо-голубі. Поширений на полонинах. Рідкісний вид, потребує охорони.

Аконіт волотистий (A. paniculatum Lam.). Квітки голубі, або фіолетові. Поширений в лісах, серед чагарників. Рідкісний вид, взятий під охорону.

Застосування. З лікувальною метою використовують веретеновидні або бульбовидно-потовщені корені (Tuber aconiti), з яких виготовляють настої. В закордонних фармакопеях пропонуються також листки аконітів. Всі види аконітів гостроотруйні. В аконіті знайдені такі алкалоїди: аконітин, мезаконітин, гіпаконітин, єзаконітин і багато інших, ще досить слабо вивчених.

Порошок з клубнів аконіту отруйний, тому при його використанні треба бути дуже обережним. Він викликає параліч кінцівок (чутливих нервів) і зупиняє діяльність серця. Аконіт в медицині використовується при невралгії, подагрі і ревматизмі.

Збирання. Збирають клубні аконіту звичайно в період цвітіння рослини, приблизно в липні—серпні. Однак збирати клубні слід значно пізніше — восени; старі клубні з стебловими залишками потрібно відкидати. Сушать в добре провітрюваних затінених приміщеннях або ж на відкритому, захищеному від сонця повітрі.

Збираючи аконіт, необхідно пам’ятати, що всі його частини дуже отруйні.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971