Багно звичайне (Ledum palustre L.). Російська назва — багульник болотный; місцева — багно, багенник, багно свиняче, багнюк, багон, багоник блощинник, багоник бредулець, багонник, багонь, багульник, багун душистий, бердулець, блощинник багонний, блощичник, богун, болиголов болотний, болотник, болотяник, брадулець, бредулець багоник, брезулець, бридник, головолом, магоник, розмайрин дикий.

Вічнозелений кущ з родини вересових (Егісасеае), заввишки 50—100 (125) см, з сильно дурманним запахом. Стебла лежачі, легко вкорінюються, з багатьма гілочками. Молоді пагони з густим рудувато-бурим опушенням. Листки чергові, шкірясті, лінійні, із загорнутими краями. Квітки білі, правильні, на довгих опушених квітконіжках, зібрані щитками на верхівці стебла та гілок. Чашечка 5-зубчаста, віночок вільнопелюстковий. Тичинок 10. Плід 5-гнізда коробочка. Цвіте в другій половині травня—червні. Рослина дуже отруйна.

Росте в мокрих соснових лісах, на торфовищах. На Закарпатті знайдений тільки в одному місці — на Рахівщині; вимагає абсолютної охорони як рідкісна рослина.

Великі запаси цієї рослини, за даними 3. Ф. Катіної та ін. (1965), є на Західному та Правобережному Поліссі, менше на північних схилах Карпат в зоні Горган. На Поліссі місцями трапляються зарості на десятки гектарів. Основну промислову заготівлю можна проводити у Волинській, Ровенській і Житомирській областях.

Застосування. В медицині використовують листки і молоді пагони. У всіх частинах рослини, за винятком коренів, міститься ефірна олія, до складу якої входять ледол, палюстрол, геранілацетат; з глюкозидів виявлено ериколин; крім того, містить ще дубильні речовини.

Настій з багна звичайного іноді застосовується як відхаркувальне при гострих і хронічних бронхітах, а також при спазматичних ентероколітах.

В народній медицині вживається при коклюші, золотусі, подагрі, ревматизмі, екземі, а також як потогінний засіб.

Збирання. Листки й молоді пагони збирають в червні—вересні, під час цвітіння і достигання плодів. Ножами або серпами зрізують однорічні пагони, висушують в тіні і зберігають в закритих тарах, обкладаючи пергаментним папером, так щоб з неї не вивітрювалась ефірна олія.

Багно звичайне.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971