Ожина сиза (Rubus caesius L.). Російська назва — ежевика сизая; місцева — чорниця, ажина, вожина, деренки, драчильник, ежевика, колодюх, куманика, мури, ожина польова, сивиці, ужина, ягода чорна.

Кущ заввишки 50—150 см, з родини розоцвітих (Rosaceae). Річні пагони полеглі, округлі, звичайно голі, з сизою поволокою, вкриті численними шипами різної форми. Пелюстки білі. Плід чорний. Цвіте з кінця травня до осені.

Росте в лісах, на лісових полянах, галявинах, серед чагарників, на лісосіках.

Застосування. Народ визнає за ожиною велике лікувальне значення. Використовують плоди, листки й корені. Застосовують при катарах кишок та інших кишкових захворюваннях (при поносах з кров’ю, глистах, для посилення перистальтики кишок). При лікуванні катару кишок п’ють 2—3 склянки на день напару з листків ожини (2 частини) разом з квітками нагідок лікарських (1 частина) (М. А. Носаль).

При недокрів’ї п’ють чай по 3 склянки на день із суміші звіробою — 3 ложки, глухої білої кропиви і листків ожини — по 2 ложки. Трави змішують, заливають кип’ятком і парять близько трьох годин. П’ють чай гарячим.

Людям дуже нервовим, роздратованим, особливо при істеричних припадках готують чай з такої суміші трав: маренки запашної — 20 г, листків ожини — 25 г, чебрецю—10 г, трави сердечника — 20 г, трави сухоцвіту болотного — 15 г.

Ця ж суміш, за винятком чебрецю, який замінюють квітками глоду, рекомендується при «жіночому зав’яданні» (припиненні менструацій). Після десятиденного вживання чаю з цієї суміші припиняються головні болі, з’являється апетит і міцний здоровий сон. Вищезгадану суміш (замість чебрецю додають 15 г листків омели) протягом тривалого часу п’ють у вигляді чаю по 3 склянки на день при артеріосклерозі, а також при підвищенні кров’яного тиску.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971