Малина (Rubus idaeus L.). Російська назва — малина; місцева — дуплавка, косматка, космачок, малина звичайна, малинник, маліна, фриза.

Загальновідомий кущ з родини розоцвітих (Rosaceae). Пагони прямостоячі, з сизуватою поволокою і численними тоненькими чорно-червоними шипами; молоді — подекуди пухнасті. Нижні листки перисті з 5—7 листочками, верхні — трійчасті; листочки яйцевидні, загострені. Квітки білі. Плід зібраний з соковитих, зрослих між собою кістянок, червоний. Цвіте у травні—червні. Плодоносить у липні—серпні.

Росте малина в лісах, серед чагарників, особливо багато її на лісосіках. Широко культивується.

Застосування. З лікувальною метою використовують плоди малини. Вони містять 1—4% органічних кислот, переважно яблучної і лимонної, сахарозу, пектинові речовини і вітамін С (в середньому 30 мг%).

Стиглі ягоди вживають як потогінний засіб при простудних захворюваннях. Заварюють як чай і п’ють гарячим. З свіжої малини варять сироп, який часто рекомендується в мікстурах для поліпшення смаку ліків.

Слід заготовляти й листки малини, які містять в собі вітамін С.

Збирання. Збирають плоди (як дикоростучі, так і з садової малини) цілком стиглими, без плодоніжок, в липні—серпні. Сушать у трохи охолоджених печах, на печах або в сушарнях, бажано на ситах.

Малина.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971