Плющ звичайний (Hedera helix L.). Російська назва — плющ обыкновенный; місцева — баращен, беречан, берещан, берещаник, берещаниця, берещань, берещівник, беріштан, беріщан, бернищан, блющ простий, борощаник, бречитан, бриця, брочетан, глисняк, повійкан, прочитан.

Вічнозелений виткий кущ з родини аралієвих (Аrаliасеае), який своїми численними присоскоподібними коренями прикріплюється до сторонніх предметів (дерев, скель тощо). Плющ іноді досягає 30 м у висоту. Листки має шкірясті, голі, блискучі, на безплідних пагонах — серцевидні, 3—5-кутні або 3—5-лопатеві, на квітконосних гілках — цілісні, ромбічнояйцевидні. Квітки жовтувато-зелені в простих зонтиках, зібрані китицею. Плід — ягода, спочатку зелена, потім чорна. Цвіте у вересні—жовтні.

Росте в листяних лісах, здебільшого дубових, рідше букових у низині та передгір’ї.

В медицині використовують листки плюща, в яких містяться глюкозиди сапонін і гедерин, а також інозит, каротин, мурашина і яблучна кислоти, в стеблах — камедь.

Листки застосовують в народній медицині при хронічних катарах слизових оболонок, туберкульозі, рахіті та при інших захворюваннях. У свіжому вигляді їх використовують як зовнішній засіб при опіках, для перев’язки зловонних і гнійних ран. Застосовується досить рідко.

Плющ звичайний.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971