Шовковиця біла, тутове дерево (Morus alba L.).Російська назва — шелковица белая, тутовое дерево; місцева — еперка, шовковиця.

Дерева досягають до 20 м у висоту, належать до родини шовковицевих (Могасеае). Листки цілісні, біля основи зрізані або злегка серцевидні, округлояйцеьидні, з гострою верхівкою. Квітки в циліндричних пазушних суцвіттях. Плід — кістянка. Окремі плоди завдяки зростанню соковитих оцвітин утворюють ягодоподібні білі або пурпурово-чорні супліддя. Цвіте в травні—червні.

Природно зростає шовковиця в Китаї, Японії, Індії, Малій Азії. У нас культивується в садах, парках, вуличних та пришляхових насадженнях.

Застосування. Згідно з даними Ф. І. Ібрагімова та В. С. Ібрагімова (1960), основним пігментом шовковиці є морин; в листках міститься до 3% каучуку, каротин, дубильні речовини, ефірні масла. Плоди містять глюкозу, кора — тригонеллин.

З листків і плодів роблять сироп. В китайській медицині кору коренів шовковиці застосовують при гіпертонії, а з домішкою інших лікарських рослин — при кашлі, бронхіальній астмі і бронхіті. Листки застосовують як жарознижуючий засіб, при простудних захворюваннях. Кору стовбура застосовують як сечогінне та відхаркувальне.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971