Яблуня лісова (Maius silvestris Мill.). Російська назва — яблоня лесная; місцева — гірчиця, диканя, дикованя, дикуля, драпачка, драчка, квасниця, кислиця, лисниця, лісковка, лісниця, лісувка, пільськованя, планка, планча, плюцканя, полівка, полявка, щуриця, яблінка дичка, яблінь дика, яблонка, яблоня лісова, яблунина.

Дерева, рідше кущі з родини розових (Rosaceae), заввишки до 10 м, з розлогими, здебільшого колючими гілками. Бруньки пухнасті. Листки з черешками, яйцевидні або широкоеліптичні, зарубчасто-пилчасті. Цвіте в травні—червні. Квітки білі або рожеві, розміщені в малоквіткових щитках. Плоди кулясті або яйцевидні, 1,8—2,5 см завдовжки і завширшки, жовто-зелені, іноді червонуваті, на смак дуже кислі.

Зустрічається досить часто в карпатських і прикарпатських дубових, грабових, дубово-грабових і соснових мішаних лісах, по узліссях, серед чагарників. Запаси сировини великі: в урожайні роки можна заготовляти десятки тонн плодів.

Застосування. В медицині використовують плоди. Свіжі плоди містять яблучну, винну, лимонну, хлорогенову, арабинову кислоти, пектинові речовини і барвники, аскорбінову кислоту (до 64,2 мг%), каротин, вітамін В і, органічні сполуки заліза і фосфору, ефірну олію. В шкірці плодів містяться флавоноїди, в насінні — глюкозид амигдалин.

Свіжі яблука використовують як дієтичний і зміцнюючий засіб, при авітамінозах і розладах шлунково-кишкового тракту. Настій «яблучнокислого заліза» використовується при недокрів’ї.

Збирання. Плоди диких яблунь заготовляють при повній стиглості у серпні—вересні.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971