Минуло 10 років з часу виходу в світ першого видання книги «Лікарські рослини». За цей час на адресу автора та видавництва надійшло багато відгуків, зауважень на книгу, а також побажань перевидати її. Чимало заявок на книгу одержано з Прикарпаття. Автор врахував побажання читачів. Нове видання розширено за рахунок опису ще більше 50 видів лікарських рослин, поширених в зоні Українських Карпат.

Серед дикорослих рослин Карпат тільки судинних нараховується понад 2 тис. видів. Близько 350 видів мають лікувальні властивості. Провадиться промислова заготівля таких важливих лікарських рослин як арніка гірська, конвалія, глід та багато інших.

Люди ще в глибоку давнину помітили, що в багатьох рослинах прихована цілюща сила, і тому почали випробовувати їх для лікування найрізноманітніших хвороб. Так поступово почала розвиватися народна медицина.

Народна медицина в західних областях України теж має свою історію. Іноземні загарбники мало дбали про охорону здоров’я. Населення, не маючи змоги платити приватним лікарям, змушене було вдаватись до народної медицини. Багато дикорослих рослин, які застосовувались в народній медицині, полегшували страждання хворих, сприяли їх вилікуванню, але використовувались і такі, які цілком не діяли. До того ж, лікування рослинами ґрунтувалось на забобонному уявленні про їх «чудодійну» силу. Люди вірили, що рослини мають свій день і годину, коли їх можна збирати (деякі — лише на свято Івана Купала, інші — при повному місяці тощо). Лікуванням хворих займалися знахарі, ворожбити, монахи, які тримали в секреті свої методи лікування, бо вбачали в цьому перш за все наживу. Колись існувало багато повір’їв, зв’язаних з лікарськими рослинами. Наприклад, люди вірили, ніби тільки фантастичні красуні-дівчата, які ходять по горах, знають про лікувальну силу кожної рослини, і що передавати «секрети» лікування вони можуть лише ворожбитам. Якщо ж цей секрет стане загальновідомим, рослина нібито втратить свою цілющу силу. Пояснюється це тим, що люди не мали достатніх знань, щоб пояснити лікувальні властивості рослин і приписували це чуду. І жили ці повір’я довго, бо віками мучились трудящі в темряві й безпросвітті іноземної експлуатації.

Багато древніх способів лікування були небезпечними. Так, павутина, яку раніше прикладали до рани, тільки забруднювала ЇЇ. Проте повсякденний досвід підказував людям, вносив свої корективи. Так, протягом тисячоліть для лікування випробувано майже всі рослини.

Досвід лікування рослинами вивчений ще дуже слабо, особливо в західних областях України, а тому є надбанням лише невеликої кількості людей. Вивчення та узагальнення цього досвіду допоможе виявити нові, цінні для наукової медицини лікарські рослини, а також назавжди покінчити з залишками забобонів і знахарства.

В книзі описується понад 230 видів лікарських рослин. Частина з них застосовується і в науковій, і в народній медицині, частина — тільки в народній. Крім даних особистих досліджень розповсюдження і запасів лікарських рослин в Карпатах та досвіду народної медицини, автор при написанні книги використав також гербарій Ужгородського держуніверситету та численні літературні джерела.

Фармакологічну характеристику плауна баранця, його хімічний склад та застосування в медицині написали завідуюча курсом психіатрії Ужгородського університету, доцент М. О. Травінська та доцент А. Г. Каляпін.

Синоніміку місцевих назв лікарських рослин склав доцент Ужгородського держуніверситету М. А. Грицак. Консультації з фармакологічної характеристики та застосування рослин в медицині подавала лікар, асистент Ужгородського держуніверситету Є. С. Комендар. Всім їм автор виносить щиру подяку.

У книзі, крім лікарських рослин, що природно зростають в Українських Карпатах, описується ряд цінних культурних рослин, екзотів.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971