ТУР’Я-РЕМЕТА. ІЗ РОДИННИХ ЛІТОПИСІВ. ВИЯВ ПОШАНИ.
Віддавній звичай у селі при зустрічі: чоловіки віталися, надднімаючи з поваги капелюх…
Кібелбеки мають тую щиру шану в односельців. Рід давній корінням — понад 200 років ! З тих пір крона поколінь розгалузилася. Впродовж цієї книги тут-там стрінемо згадки про них…
Іван Кібелбек був файним слюсарем, токарем, машиністом паровоза. Його батько замолоду лісорубив, різнював деревину, любив роботу на землі, став із Смолярем першим співвласником млина. А прожив він, дай, Боже, кожному — 96 років!
Син, Ярослав, закінчив Львівський лісотехнічний інститут, продовжує літопис родини. Виріс у селі, захоплювався лижним спортом. Словом, вдався міцним, як дубок, тепер — статечний директор Виноградівського держлісгоспу, депутат Закарпатської обласної ради, відстоює інтереси охорони природи краю.
Його син Роман — працівник СБУ, донька Вікторія одружилася з Михайлом Олашином, який нині помічник лісничого.
У родині Кібелбеків — полковник міліції у відставці, підприємці, вчителі, столярі, працівники Перечинської районної ради та районної державної адміністрації.
Ярослав Кібелбек має особливу втіху у внучці Оксанці.
Джерело: Кул Юлій Тур’я-Ремета. Історико-краєзнавчий нарис. Ужгород, 2001
← Попередня стаття Наступна стаття →
Коментувати