Сільські бубнаші сповіщали про новини. Оголошували про урядові рішення, вимоги нотарського уряду, а й скликали людей на видовища.

У Тур’я-Ремету силач Іван Фірцак, якого люди називали Кротон, приїздив неодноразово. Ото була цікавість для дітей і дорослих! Знали-бо, що у виступі в Женеві десятеро хлопаків гнули на горлі циркача залізну рейку з вузькоколійки, а він на коліні випрямляв її. Об’їздив Фірцак 64 країни світу!

Про виступи Фірцака – Кротона нагадує Антон Петер:

— У нашому селі гастролював кілька разів, починаючи з тридцятих років. А востаннє реметяни захоплювалися його силою в 50-і роки. Сільський клуб гудів немов вулик. Діти сиділи на підвіконнях, у проходах, дехто умудрявся спостерігати за виступом через вікно.

А ще пригадую виступ, коли Кротон приїжджав перед війною. Залишилися в пам’яті його такі вражаючі номери, як згинання на переніссі товстого залізного обода, або, як кажуть, рафи, з якої потім вигинав щось подібне серцю. Він лягав на розбите скло, а двоє чоловіків, котрі були найважчими серед глядачів, ходили по його грудях.

У такому вбрані виступав Іван Сила

Запам’ятався і сам приїзд Івана Сили в село. Як правило, перед виступом він давав дітям свої афіші, котрі їх і розклеювали по селу, або трубів у трумбету й могутнім криком запрошував усіх на стадіон чи клуб. А цього разу, розмовляючи з моїми односельцями, поруч нього під’їжджала підвода. Кротон непомітно рукою взявся за брифу (драбину) воза й той став. Їздовий, не збагнувши в чім річ, почав батогом лупцювати коня, але той ніяк не міг зрушити підводу, хоч з-під копит аж іскри сипалися. Коли Кротон відпустив бирфу, кінь з місця побіг риссю. Дехто сміявся, хтось долонею чухав потилицю, а ще інші не розуміли, що ж сталося насправді. Після того випадку Кротон сказав, що сьогодні відбудеться вистава і запросив усіх селян. Увечері на одному з просторих подвір’їв поблизу корчми, були практично всі жителі села. З-поміж інших номерів найбільш вражаючим був – “автомобілем через горло”: Кротон лежав на спині, а на відкриту машину власника вилізло чимало людей. Автомобіль під’їхав до горла (по боках поклали цеглини, аби шинами не поранити циркача), виїхав і… зупинився. За сигналом Кротона (помах рукою) водій з’їхав із горла. Іван Федорович встав, ніби нічого й не було, задоволено усміхнувся. Глядачі нагородили силача бурхливими оплесками.

У наступному номері брав участь старший син Кротона – Іван, який з малих літ опанував ази боксу. Тоді йому було дев’ять років, а за противника вийшов чотирнадцятирічний Борис Плешко – місцевий силач серед однолітків. Спочатку Борис мав перевагу, однак перемогу святкував син Кротона.

Приїзд Кротона в наше село був завжди своєрідним. Він іде селом велично на відкритій машині, стоячи за кермом, до пояса роздягнений, через плече пурпурового кольору накидка, на голові шолом з пишною ряскою і до губ притулена труба, з якої раз-у-раз линуть привабливі звуки. Люди вибігали з хат і дворів. Кротон зупинявся і повідомляв про свою наступну програму, де вона відбудеться і якою буде вхідна ціна. Побачити силача в такому наряді вже було насолодою.

Пригадалася ще інша його реклама, про яку в інших місяцях не згадують. Відвідав Фірцак наш кінний завод і попросив на годину велечезну підводу, яка розмірами була удвічі більша за звичайну.

… Підводу жеребці відвезли на край села, за нею йшло багато людей. Кротон далі розпряг коней, а до підводи прив’язав мотузку, кінець якої взяв у зуби. Повернувшись обличчям до підводи з пасажирами, потягнув її до центра села. Правда, двоє чоловіків вели його за руки, бо задкував. За таким транспортом йшла ціла процесія, дивуючись богатирській силі людини. Це була справжня сенсація, яку реметяни не бачили ні до, ні після того.

Кротон-Фірцак був людиною життєрадісною, веселою. Його виступи супроводжувалися фіглями.

 Іван Фірцак на Батьківщині

Пригадую, був я у Білках на засіданні облметодоб’єднання вчителів і бажав побачити Кротона (а за можливості й накинути його портрет). На превеликий жаль, його вже не було серед живих. Сусідка Кротона дозволила через вікна заглянути до його будинку. Всі стіни були в грамотах, рясніли інші нагороди.

Джерело:  Кул Юлій Тур’я-Ремета. Історико-краєзнавчий нарис. Ужгород, 2001

← Попередня стаття    Наступна стаття →