Комендар В.І., Шип Ю.В., Сапсай О.Я.

Давно минув той час, коли охороною природи займалися окремі особи, ентузіасти-любителі. Зараз цим питанням займається широка громадськість. Рідко зустрінеш людину, яка б не усвідомлювала, що від правильного використання та стану природних ресурсів Землі залежить майбутнє людства. Тому ефективне використання природних скарбів вимагає наукового підходу, вмілого й розумного господарювання. Слід пам’ятати, що повітря, води, грунти, рослинний і тваринний світ вичерпні, тому людей планети, особливо підростаюче покоління, треба озброювати – відповідними знаннями.

Велику увагу приділяють природі на Україні. Державні органи і громадськість республіки ведуть облік природних ресурсів, контролюють їх планове використання. Останнім часом проводиться велика науково-дослідна робота з питань природокористування та виховання у молоді бережливого ставлення до природних багатств.

Широкою пропагандою знань про природу і наукових основ розумного використання її багатств займається Закарпатське відділення Товариства охорони природи, яке об’єднує майже 180 тис. школярів і дорослого населення. А якщо брати до уваги всіх ентузіастів — активних охоронців природи, що не встигли оформити членство, — то можна без перебільшення сказати — майже вся область.

Закарпатському обласному відділенню всього тринадцять років. Але зроблено багато. Це насправді тринадцять турботливих літ ентузіастів-природолюбів. Говорячи про цей ювілей наших охоронців природи, хочеться все зважити, проаналізувати пройдений шлях, щоб накреслити перспективи цілеспрямованої охорони природи Закарпаття для майбутнього.

У 1960 р. за ініціативою членів оргкомітету товариства Й.І. Архія, М. Ю. Волощука, І.І. Грунянського, В.І. Комендара, Д.М. Томенчука, І. І. Туряніна та інших на основі Закону про охорону природи УРСР було створено Закарпатське обласне відділення Товариства охорони природи. До лав товариства ставали сотні любителів природи в різних районах області. Були створені первинні організації, а в районних центрах — філіали.

На час скликання першої обласної конференції, в грудні 1960 р., у товаристві вже нараховувалось 8 тис. членів. На ній були накреслені радикальні заходи для пожвавлення природоохоронної роботи, прийнято «Звернення» до населення, яке знайшло широкий відгук серед громадськості, обрано президію (В. І. Комендар — голова, О. В. Стефанович — заступник голови, В. М. Бровдій — відповідальний секретар, члени — І.І. Турянін та І.П. Соколов), а також раду з 23 чоловік.

Це був перший актив обласного відділення. Під його керівництвом члени товариства провели велику агітаційно-масову та практичну природоохоронну роботу. За роки його існування особливо плідного була видавнича діяльність. Разом з видавництвом «Карпати» випущено ряд наукових, науково-популярних збірників, монографій та брошур, які користуються доброю славою у любителів природи. Колективом авторів видано збірники «Твій друг» (1963 р., тираж — 3,4 тис. прим.), «Охороняймо природу!» (1964 р., тираж — 3,3 тис. прим.), «Буде квітучою наша земля» (1966 р., тираж — 7,5 тис. прим.), «Карпатские заповедники» (1966 р., тираж — 11 тис. прим.), «Вопросы охраны природы Карпат» (1969 р., тираж — 2 тис. прим.), В. I. Комендара «Форпосты горных лесов» (1966 р., тираж — 3 тис. прим.). Крім цього, видано брошури: «Обов’язковий мінімум для всіх землекористувачів», «Мінімум заходів по боротьбі з ерозією грунтів», «Оберігайте красу природи» та ін. Багато видано плакатів і листівок, зокрема такі, як: «Охороняйте кажанів» (тираж — 2 тис. прим.), «Хлібний турун — небезпечний шкідник сільськогосподарських культур» (тираж — 2 тис. прим.), «За ленінське ставлення до природи» (тираж — 2 тис. прим.), «Надійні захисники лісу», «Губителі природи», про виставки голубів, квітів, кроликів, про охорону птахів, риб, корисних мисливських і хутрових тварин, рідкісних пам’яток природи, звернення до трудящих області, комсомольців та школярів по-ленінськи ставитися до природи. Загальний тираж природоохоронних матеріалів — 122,8 тис. прим.

У 1971—1973 рр. товариство брало активну участь у роботі над фотоальбомом «Шовкова косиця», а також підготувало до друку цей науковий збірник, серію плакатів про рідкісні рослини краго, листівки-заклики. Обласним телебаченням та радіо систематично транслюються передачі на теми охорони і раціонального використання природних багатств Карпат. Щомісячно виходить радіожурнал «Карпати», в якому висвітлюються різноманітні питання про стан і охорону фауни та флори краю. В 1971 р. розпочав свою роботу телевізійний клуб любителів природи «Шовкова косиця», аудиторію якого поповнюють щораз більше членів товариства. Дійову допомогу в пропаганді ленінських ідей по охороні природи нашому відділенню надає преса, насамперед «Закарпатська правда», «Молодь Закарпаття» та «Карпаті Ігаз со». На сторінках цих газет друкуються проблематичні матеріали про використання, охорону та примноження скарбів землі, критичні матеріали, добірки про цікавий світ природи, активних природолюбів області, проводяться вікторини, конкурси.

Велика і корисна робота у справі охорони природи, вирішенні наукових проблем, використання природних ресурсів Карпат проводиться науковцями Ужгородського державного університету, Закарпатської лісодослідної станції та іншими колективами.

Обласне відділення одержує велику підтримку з боку Закарпатського обкому КП України та облвиконкому, підтримує тісні зв’язки

з науковцями. Про це свідчать численні постанови та розпорядження про раціональне використання та охорону природного ландшафту, фауни та флори тощо, зокрема, рішення «Про організацію фауно-флористичних заказників та взяття під охорону пам’яток природи на території Закарпатської області». Членами товариства — науковцями, обласною інспекцією лісів, працівниками комбінату «Закарпатліс», представниками державних та громадських організацій взято на облік всі найважливіші природоохоронні об’єкти

Закарпаття, проводяться роботи над створенням Карпатського заповідника, а також природного парку «Карпати» на території Міжгірського, Тячівського та Хустського районів загальною площею 49,7 тис. га.

Особливо пожвавилась природоохоронна робота в області після Указу Президії Верховної Ради Української РСР в 1967 р. про утворення Державного комітету по охороні природи Ради Міністрів Української РСР, а згодом — обласних державних інспекцій по охороні природи, в тому числі й на Закарпатті. Це один з найкращих доказів того, що під зорею Радянської влади найбільше багатство — природні ресурси, земля, повітря, води, фауна і флора — стали не тільки здобутком нашого народу, але й оточені материнською опікою і турботою з боку партійних, державних органів та широкої громадськості.

Відрадно, що в нашій області нині працює 12 природоохоронних секцій, об’єднаних в 15 районних та міських відділеннях. Вони провадять велику практичну роботу по охороні та примноженню природних багатств, самовіддано борються проти бездушних їх губителів. Особливо добре поставлена робота обласної секції охорони лісів і зелених насаджень (голова Стефанович О. В.), охорони атмосферного повітря (голова Сабов В. О.), охорони пам’яток природи (голова Сова Й. П.), охорони тваринного світу (голова Костів В. Д.).

Цілеспрямованою і корисною стала діяльність товариства в останні роки з молоддю. Біля 100 тис. юннатів «зелених патрулів», «голубих дозорців» віддають належне охороні й примноженню фауни та флори. Серед активістів-охоронців природи багато авторитетних людей. Це — відомий у нашій області краєзнавець, почесний член товариства — Петро Петрович Сова, лісівник Василь Якович Кравчук, який на громадських засадах очолює Свалявське районне відділення товариства, вчителька біології з Хустщини Ірина Іванівна Сливка. Вона керує показовою первинною організацією по охороні природи в школі. Ім’я Ірини Іванівни занесено в республіканську книгу Ленінської трудової слави. Хочеться згадати і заслуженого лісівника республіки Йосипа Дмитровича Лоя з села Вучкове на Міжгірщині. Йосип Дмитрович керує одним з кращих шкільних лісництв, невтомно пропагує Закон про охорону природи Української РСР.

Активісти товариства — люди різних професій: вчителі, працівники лісництв, лісокомбінатів. Це Федір Іванович Майор з Хуста, Іван Андрійович Мюллер з селища Королева, директор Міжгірського лісокомбінату Михайло Степанович Дудчук, лісівник Катерина Федорівна Ященко з Хуста, почесний член Українського товариства охорони природи заступник директора Рахівського лісокомбінату Михайло Іванович Приступа та багато інших.

У далекому гірському селі Лумшорах під полониною Рівною живе вчитель Федір Андрійович Соханич. Уже 25 років навчає він дітей лісорубів і колгоспників. Початкова школа, якою керує Федір Андрійович, давно стала осередком, де виховується почуття любові до рідної природи. В школі створено ботанічний музей, в якому поруч з закарпатською флорою можна побачити рослини, країн Азії та Америки. В цьому вічнозеленому господарстві школярі пізнають величність флори та фауни планети, переконуються в тому, що у Лумшорах можуть рости дерева з далеких країн, якщо добре трудитися, знати закони природи і любити її.

Багато учнів Федора Андрійовича уже стали самостійними, працюють у народному господарстві, лікарями, вчителями. Але любов до природи, прищеплену сільським вчителем, зберегли на все життя. В селі багато квітів, зелені.

Кавалер ордена Леніна, комуніст Федір Андрійович Соханич веде велику пропагандистську роботу серед населення.

У нашій області традиційними стали конкурси, вікторини знавців природи, тематичні вечори на природоохоронні теми, конкурси в обласній та районних газетах на кращий літературний твір про природу та її охоронців, природоохоронні статті, фейлетони про браконьєрів, фотознімки, малюнки тощо.

Усі ці заходи сприяють вихованню почуття любові до природи, рідного краю, до прекрасних дарів нашої Вітчизни.

Особлива увага приділяється проведенню щорічних конкурсів під девізом «За ленінське ставлення до природи». Члени товариства у ході конкурсу закладають пам’ятні алеї, парки, сквери, квітники, читають лекції з питань охорони природи, проводять вечори запитань і відповідей тощо.

Наше обласне відділення підтримує інтернаціональні зв’язки з охоронцями природи Польщі, Чехословаччини, Угорщини та Югославії шляхом обміну досвідом роботи, природоохоронною літературою.

Тринадцять років — невеликий час. Але низові організації, колективні члени товариства, любителі природи вже чимало зробили для збереження та використання багатств природи Карпат, розумного їх використання у народному господарстві.

Добре зарекомендували себе Свалявське районне відділення (голова В. Я. Кравчук, відповідальний секретар І. Улиганець), Хустське (голова Ф. І. Майор, відповідальний секретар К В. Ященко), Тячівське (голова В. II. Власенко, відповідальний секретар П. Ю. Коршинський), Рахівське (голова І. В. Небола, відповідальний секретар М. І. Приступа), Ужгородське міське відділення (голова С. І. Зайцев, відповідальний секретар С. І. Бунтовська) та ін.

Зроблено багато, але не все. Перед товариством ціла низка нерозв’язаних насущних питань: необхідно залучити до активної участі у справі охорони природи ще ширшу громадськість, переконати кожного мешканця області, численних гостей, що чарівна природа Закарпаття охороняється не від людей, а для людей — для нас і прийдешніх поколінь. З порядку денного не знімаються питання розробки і дотримання наукового підходу до використання багатих, але вичерпних природних ресурсів Карпат. У світлі рішень XXIV з’їзду КПРС ревно виступати за розумне, дбайливе господарювання у природі. Особливою турботою необхідно оточити заповідники, пам’ятки природи, фауну та флору.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags: Комендар В.І.