В. І. КОМЕНДАР

Осока скельна (Carex rupestris All.) — арктоальпійський, циркуполярний вид. Загальне поширення його: Піренеї, Альпи, Карпати, Корсіка, Шотландія, Північна та Арктична Європа, Гренландія, Урал, Сибір (Hegi).

Вперше цей вид осоки був знайдений у Карпатах у 1929 р. Б. Павловським (1931) на г. Смотрець (Чорногора) на висоті 1850 м над рівнем моря. У 1951 р. К. А. Малиновський, В. М. Мельничук знайшли осоку скельну на горі Гемба (Боржавські полонини) на висоті 1400 м у щілинах виступів скель.

Восени 1967 р. під час екскурсії на г. П’єтрос (Чорногора) разом з чехословацькими ботаніками доцентом інженером Я. Гораком та доцентом інженером Ї. Хмеларжем ми теж знайшли на висоті 1850 м поодинокі екземпляри осоки скельної в скелясто-кам’янистих місцях. Вона тут зростає у таких же угрупованнях, як відмічає А. Белдіе (Beldie, 1967) для цього виду осоки на горі Бучеджи (Південні Карпати) — Festucetum versicoloris та Seslerieto-Festucetum versicoloris.

У Південних та Західних Карпатах, в Альпах осока скельна росте в нівальному та субнівальному поясах на висоті 2200 м над рівнем моря та вище.

Оскільки цей вид осоки дуже рідкісний, він має велику наукову цінність. Тому всі його місця зростання необхідно взяти спід абсолютну охорону. Гербарний зразок цієї рослини бережеться в науковому гербарію кафедри ботаніки Ужгородського державного університету.

ЛІТЕРАТУРА

Флора СРСР, т. III;

Малиновський К. А., Мельничук В. М. Про нове місцезнаходження осоки скельної в Карпатах. — Наук. зал. Львівського наук, природознав. музею АН УРСР, т. І, 1951;

Hegi G. Illustrierte Flora von Mittel-Europa Band II. Cyperaceae.

Pawlowski B. Dwieciekawe turzyce z Czarnej Góry. Sprawozdanie Komisji Fiziograficznej LXV. 1931.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.